Читати книгу - "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова"

Її Високість була вдягнена у яскраво-блакитну, кольору літнього полуденного неба, з оголеним  одним плечем сукню, посипану блакитними перлами, сапфірами та діамантами.

Побачивши здивовано підняту брову коханого, Вівіан розсміялася й зізналася:

– Не хочу, щоб наше весілля хоча б чимось нагадало тобі три попередні!

Подружки нареченої: Ельжбета, Британі, Ганхілда, Вігдіс, Агнетта та Беребра були, навпаки, одягнені у білі, повітряні сукні.

– Ми – хмари, що відтіняють красу нашого неба! – покосившись на подругу зі смішком оголосила Ельжбета.

– А ми – сонце! – сяючи захопленими очима, оголосили одягнені в яскраво-жовті сукні прийомні дочки.

– А ми – просто несемо фату та квіти! – поважливо повідомили Ніколаса одягнені у червоні військові мундири племінники та прийомні сини.

– А я тут, щоб простежити за тим, щоб усе було, як й повинно бути, самі розумієте, – змовницьки покосився на нареченого Ілберт Смартіс. – Бо Імператор же ж й таке інше… Тому будьте ласкаві, рухайтеся вже до вівтаря!

Переглянувшись, наречений й наречена щасливо посміхнулися одне одному й виконали прохання.

– Ти вже знаєш, що і жительки півдня теж залишаються? – спитала Вівіан, коли вони рушили вперед.

– У якому сенсі залишаються? – уточнив Ніколас.

– У тому самому, про який ти подумав, – глузливо пирхнула його майбутня дружина. – І вони теж виходять заміж за твоїх лордів!

– І вони теж? – іронічно посміхнувся Високий лорд. – Наскільки я знаю, твої колеги теж не залишилися без наречених! Один відхопив собі дуже багату спадкоємницю. А другий – відхопив у наречені представницю роду самих Віртаненських! Тільки бідолаха Сіллі скрізь запізнився!

– Ну, не такий вже він і бідолаха, – посміхнулася Вівіан й зиркнула на Британі, поряд з якою і стояв Сіллі, і щось їй захоплено розповідав. – Просто його наречена ще не підросла!

– Передай, щоб навіть і не думав! – категорично повідомив Високий вогненний лорд. – Моєї сестри він не отримає!

– А хто її отримає? – уточнила Вівіан. – І одразу сама собі відповіла: – Ніхто?

– Я цього не казав, – огризнувся Високий лорд. – Просто…

– Просто ти ще про це не думав, – усміхнулася дівчина. – Точніше, не хочеш думати. Ти тільки що повернув її назад, розумію. Але вона подорослішає… Тепер вона подорослішає. І виросте в дуже незалежну дівчину, тому на твоєму місці, я не стала б розкидатися такими категоричними заявами. Сіллі усього лише вісімнадцять. І він дуже хороший хлопець.

– А моїй сестрі сім! І їй рано ще думати про хлопців! – категорично оголосив лорд і нагадав. – І взагалі сьогодні наше весілля, тому…

Однак, що там «тому», він так і не встиг домовити, бо в цей момент вони саме досягли вівтаря і їм обом стало не до суперечок, особливо про долю інших людей.

Бо це був їхній момент. Тільки їхній!

І в цей момент вони бачили лише одне одного. І думали лише одне про одного.

Кінець!

Кінець