read-books.club » Молодіжна проза » Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва 📚 - Українською

Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

52
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера" автора Ася Сергєєва. Жанр книги: Молодіжна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 92 93 94 ... 116
Перейти на сторінку:
Роздiл 44

Якось моторошно заходити у занедбане приміщення. Там давно збирається мотлох. Такий, що більш цінний, ніж просто скинути в підвал на зберігання. Відчиняю ключем двері. Заглядаю - нікого. Начебто ніхто не стояв у коридорі, щоб помітити, куди я тихенько прямувала. Зачиняюся зсередини і оглядаюсь.

Коробки, коробки, запасні стільці для зустрічей. На столі купа чистих грамот для підпису молодшим спортсменам. А ось і афіша в рамочці. Раніше її не помічала. Але я сюди лише пару разів ненадовго заходила, коли просили щось терміново принести.

На афіші символічно вся команда Лідергол. Мій Ведмідь у центрі біля тренера, задоволений-предовольний. Великим пальцем показує “клас”. І милувалася б довше, але голоси дійсно чути краще з цього місця. Помилуватися встигну і потім. Я ж сюди ловити аноніма пробралася.

Відсуваю рамку, за нею обсипалася штукатурка, є порожня виїмка під вмикач. Напевно, приміщення готували під кабінет або ще одну роздягальню. Але потім не закінчили та закинули. У нашому футбольному клубі і не таке трапляється.

Прикладаю вухо до пробитої у стіні порожнечі. О! Так чутно, як ніби я в трьох кроках від них. Деякі хлопці настільки гучні, що взагалі немов поруч стоять.

- Відвали! - це гаркає мій Ведмідь.

У гучності коханого я не сумнівалася. Голосистий він у мене. Є задатки для чудового тренера.

- Чого такий незадоволений? Виграв адже! - відповідають, напевно, Мишкові.

У всіх дванадцяти хлопців не можу розрізняти голоси. Лише тих, кого найчастіше чую. Цей голос, схоже, Артема.

- Ну і що тепер? Нагадувати постійно?

Цікава справа... десь виграв, мені не сказав і гарчить. А коли підходив, то був веселий.

Ще ближче вухом притискаюся. Дихання навіть затримую.

- Міхо, ми знайшли аукціон, де можна дістати твій м'яч з автографом Мессі. Ти б “дякую” краще казав, - цей голос начебто Іллі, але я можу сплутати.

- От-от, а він ще біситься. Дівчину під час суперечки виграв, всі трофеї для нього.

- Аліна б дуже здивувалася, скільки добра принесла своїм довірливим коханням.

У кінці не розібрала, чиї голоси.

Далі лунає сміх.

Але я щось спітніла, коли своє ім'я почула…

Дівчина, суперечка, думки крутяться, за щось чіпляються, але все ще вірять у чергові жартики команди. Тільки навіщо про мене згадувати?

- Можете скасувати участь в аукціоні. Без вашого м'яча обійдуся, - далі знову мій Ведмідь обурюється. - Головне в суперечці був не трофей, а Аліна. Я досяг того, що хотів.

- Та ти взагалі будь-яку перешкоду знесеш заради виграшу. На кого поставили, ту й захопив. Вона вже і так вся твоя. Це всім помітно.

- Давайте я наступного разу так посперечаюся? Мені теж хочеться і дівчину, і коштовні призи.

- Та куди тобі до нашого Дарського. Це він чарівний хитрун, солодкими слівцями заговорить, розкішними побаченнями голову закрутить. Он, яка донька тренера була норовлива. І та попливла, як рибка в його ведмежі мережі.

Здається, що моя голова від усіх цих жахливих слів зараз лусне. Ноги трясуться, в роті пересохло. Але я все ще не можу від стіни відліпитися. Сподіваюся почути, що все це жарти. Нехай жорстокі жарти. Тільки не правда!

- Бовдури, думайте, що говорите. Особливо думайте, щоб потім я вам зуби не порахував, якщо десь зайве базікати будете, - погрожує Мишко.

Шкода, я не бачу його у цю мить.

Знову голоси хлопців з команди, з якими я рідше спілкуюся:

- Гей, ну в роздягальні чому не можна базікати?

- Сам-то раніше був базікою, підколював нас постійно.

- Люди змінюються, уявіть собі, - ніби припечатує Мишко.

Грюкають двері.

Більше не чути Дарського. Напевно, це він і пішов.

- Справді, досить вже, хлопці. Якщо Мишку не подобається тема суперечки, отже, не смикайте, - впізнаю низький голос Арсенія. Виходить, і він про все знає.

- А з м'ячем що робити? Він же його виграв. Купу зелені коштує!

- У тебе зі слухом погано, чи що? Міха пояснив, що не треба. На тренування краще покваптеся, досить язиками тріпатися, - Назар ще вклинюється на підтримку друга.

Більше нічого голосно не кажуть. Двері часто грюкають. Вибігають один за одним з роздягальні. А я осідаю на підлогу, вийти з порожнього кабінету поки не можу.

Не в такому я зараз стані.

Мишко хіба міг би посперечатися?... Пригадується, який він спритний, у будь-якій ситуації не розгубиться. Його порожня підставка в квартирі, виходить, чекала на… трофей. Він чомусь відмовився від м'яча, але ж мене в підсумку виграв.

Навіщо він грав на мене? Позлити тренера? Перед командою похвалитися успіхами?

Ні, ні, мій Ведмідь не такий. І у нього ж є мітки, це правда. Він першим зізнався у коханні. Він у всьому став моїм першим…

Але я ж спочатку вважала його брехуном. Чомусь зараз не можу. Витираю сльозинки і піднімаюся. На яхті Міша хотів у чомусь зізнатися поганому. А я зупинила. Ну така романтика була, такий захід, не хотіла псувати. Вчора зібралася нагадати, і забула.

Отже, нагадаю зараз!

Мчу на свій пост у стані, як за секунду до вибуху петарди. Охоронці лякливо втупилися і швидко закивали на прохання ще мене підстрахувати.

Беру свій подарунок. На поле біжу.

Не буду чекати до кінця тренування. З розуму адже зійду.

Хочу з'ясувати прямо там і зараз. Хочу побачити очі коханого хлопця. Почути, що все це дурниці, вони моє ім'я просто так називали. Насправді, розбиралися через дорогий м'яч. І мій Ведмідь же від нього відмовився. А я тоді подарую йому компенсацію.

Любляче серце все ще вірить, заважаючи думати головою…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 92 93 94 ... 116
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"