Читати книгу - "Суперечка на кохання. Отримати доньку тренера, Ася Сергєєва"

- Так, ось цей м'яч дайте, будь ласка, - прошу продавця в сувенірній крамниці.

Обійшла багато місць, шукала на сайтах, а тут попався такий цікавий екземпляр у вигляді незвичайного м'яча в стилі футбольного з магнітною поверхнею. Професійні м'ячі і так є у Міші, цим я не здивую спортсмена. Зате для його порожньої підставки у квартирі гарно впишеться магнітний, з можливістю робити важливі записи спеціальними маркерами. От нехай і пише на ньому нагадування, або я буду залишати для нього там посилання.

Не втрималася і прямо у крамниці перевірила. Намалювала на білому квадраті сердечко червоним маркером. Сподіваюся, що Ведмедю сподобається. Ну мені дуже хотілося подарувати йому що-небудь таке і близьке за духом, і з натяком про нас.

Адже він взагалі завалив мене подарунками. Після яхти ми ще бачилися, і знову квіти, приємні сюрпризи. На моєму пальці тепер красується витончена золота каблучка з серцем з граната в обрамленні дорогоцінних блискучих камінчиків. Такий же кулончик. І все від Ведмедя. Сказав, що обожнює мене, і хоче, щоб частина його серця хоч так завжди залишалася зі мною.

Залишаю крамницю зі щасливою посмішкою, притискаю до себе покупку і на парковку до байку прямую. Перебуваю у мрійливому передчутті, як відреагує Мишко на мій подарунок. Не ювелірний виріб, звичайно. Але я стільки його вибирала, поки оригінальний сувенірчик знайшла.

На наступний день беру подарунок для Ведмедя на роботу. Так подумала, що вручу йому після тренування. Раніше не буду відволікати, бо тато казав, що у них зараз важлива підготовка перед початком відбіркового чемпіонату.

- Зірочко моя кохана! - тільки побачивши мене, Мишко відразу накидається.

Пощастило, що я встигла за хвилину до його появи заховати подарунок під шафкою. Незручно перед охоронцями, але я так сумувала, що теж рада притиснутися до коханого хлопця.

- Після тренування втечемо. Я вкраду свою дівчинку, - запрошує на побачення, як тільки може Ведмідь.

- Але мій робочий день триває довше…

- Алінко, не хвилюйся. Я вже домовився з Серьогою, - киває на охоронця, а той підморгує у відповідь змовницьки. - Він підмінить, ключі роздасть, все буде чудово. Самвел Маратович не буде затримуватися, бо йому треба встигнути на збори на честь майбутнього чемпіонату.

Ого, як все розрахував. А я ще ширше посміхаюся. Мишко думає про мене, про нас, шукає кожен привід провести час довше.

- А куди ти зібрався мене красти? - цікавлюся планами рішучого футболіста.

- Є кілька варіантів, - не приховує Ведмідь, затуляючи мене спиною від черги, і продовжує трохи тихіше: - Можемо махнути ненадовго в одне місце, дехто з тобою мріє познайомитися. Потім покажу тобі найвищу точку в місті, адже там ми ще не цілувалися. Вечеря, яку ти лише побажаєш. Усі твої бажання виконаю!

- Ух, ну і плани, - уражено кліпаю, думками чіпляючись особливо за перший пункт. - Ти випадково не до батьків мене зібрався відвезти?

- Якщо ти категорично проти, то нехай ще почекають.

Отже, я вгадала.

- Ну, для мене буде зустріч хвилюючою. Але я ж теж хочу з ними побачитися, - не відмовляюся, цікаво ж, які мама з татом Ведмедя.

Потім починається запарка. Відволікаюся на свої робочі обов'язки. Новеньких членів клубу додаю в програму, забираю у молодших ключі, старших записую. Ніколи й озирнутися.

І тільки я залишаюся нарешті одна, беру стаканчик, щоб приготувати собі каву, як зверху кавомашини від протягу падає складений листочок на підлогу.

Знову повторюється...

Завмираю на кілька секунд з порожнім стаканчиком. Замислившись, розглядаю таку вже звичну згорнуту записочку доброзичливця.

Все, набридло!

Сьогодні ж Міші покажу. Тільки не в клубі, а коли ми звідси поїдемо.

Спочатку подарунок віддам. У кінці побачення обережно підведу до теми з дурними посланнями. Навіщось адже ними закидають мене? Навряд чи підняти настрій. Ворогів у мене в клубі немає. Про це краще задуматися Дарському.

Раптом він з кимось посварився, і так гидко мстять?

До наступного тренування Ведмедь охолоне і тоді є шанс, що розборки не перетворять футбольне поле на бійцівське.

Хоча-а... що ще підозріло... Записки почалися до того, як наші стосунки з Ведмедем розкрилися. Пам'ятаю, що після моєї зустрічі з Глібом отримала перший сигнал... Все загадковіше думається про аноніма.

Заспокоївшись, піднімаю записку.

Розгортаю і читаю:

"У тебе є шанс дізнатися, навіщо ти знадобилася Дарському. Цікаво? У приміщенні за роздягальнею "Лідергол" висить рамка з плакатом, відсунь і послухай. Тільки поквапся!»

Ах ти, доброзичливець турботливий!

Пирхаю і зі злістю бгаю папірець.

Ой, я ж Міші його зібралася віддати. Розгладжую та складаю, як було. Рано позбавлятися від доказів проти ворогів.

Тільки не сидиться тепер. Пити каву чи перехопити чимось смачненьким, зовсім перехотілося. Ще сестрі хотіла зателефонувати, порадитися, як поводити себе з батьками Мишка. Пізніше тоді її наберу.

Якщо так попередили, заманювали, то... Ймовірність зловити аноніма величезна!

Можливо, розгадка близька!

Раптом я дізнаюся так, хто ж він? Тоді відразу і повідомлю ім'я Мишкові, тоді і до гучних розбірок не дійде. І тато буде на нашому боці, сам підступну заразу вижене. Тато ж у мене такий, що будь-кого приб'є, хто ображає кровиночку.

Прошу охорону прикрити мій пост, і швидко біжу закінчити розслідування…