read-books.club » Сучасний любовний роман » Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр 📚 - Українською

Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

211
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Нестерпний бос. Наречений за контрактом" автора Астра Вєєр. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 92 93 94 ... 115
Перейти на сторінку:
Розділ 46

Кирило

Довго не затримуюся на першому поверсі. Тягну Вікторію з собою, побіжно вітаючи вистрибуючих зі спідниць співробітниць. Напружує метушня навколо атестації, як ніби і так не можна визначити, хто підходить нам, а хто ні.

Зачиняю двері у приймальні зсередини.

- Ну поки всі ще зайняті, а ми вільні... - більше не терплю і притягую до себе мою незамінну помічницю.

Чи можу стримувати руки, які так і тягнуться до Вікторії, з бажанням торкатися, пестити, притискати до себе? Можу... ні, не можу. До біса витримку. Я хочу її постійно. Меч вже геть некерований.

- Кирило, на роботі не можна. Якось незручно, неправильно, - з яскравим рум'янцем Вікторія намагається вислизнути, а я ще більше запалююсь.

Ото ще вигадки!

- А ти уяви, що ми в особистому номері готелю? - ловлю бажану скромницю під захоплюючий клич Меча.

- В якому саме готелі, Кирило? У тому, де я зупинялася одного разу?

Гр-р-р!

Там же був Алекс. Раптом він теж заманював і теж розпалювався при вигляді рум'янцю гарненької дівчини. Мені не вистачає спілкування з ним, але дзвонити все одно більше не буду. Двоюрідний гад, а не брат він.

- Ні, ми в іншому готелі. Дуже далеко, нас тут навіть не знають. Є тільки ти і я, а за вікном високі пальми, безкрайній океан.

Вікторія хіхікає і дозволяє себе обіймати.

- Ще вигадай, що там неподалік бігають страуси.

- І бігають. Я бачив парочку з відділу маркетингу, вони такі дивні.

- Не більш дивні, ніж коняка Кіра, - ось уже й сміється Вікторія.

А я обожнюю її сміх, відкритий, дзвінкий, чистий. Вона вся для мене, як ніби перенеслася з окремого острова. Непідробними чистими фарбами додала в моє життя стільки світла, що я голову зовсім втратив.

- Сподіваюся, ти забула про договір, його більше немає, - ричу, підхоплюючи зубами гудзик на блузці, тремтячої в моїх обіймах дівчини.

- Як це немає, а контракт... - тихенько стогне вона, вигинаючи спину назустріч.

- Якщо тільки контракт на тебе. Всю цілком. Лише для мене.

- Кири-ило!

- Так-так, тільки моє ім'я пам'ятай.

Жадібно накидаюся з поцілунком, хочу її з'їсти. Але потім не залишиться. Тоді всю не з'їм, але яким же я голодним вовком стаю з цією зворушливою дівчинкою. Бажаною і неймовірно смачною дівчинкою. Добре, що вона не чує моїх божевільних збочених думок, а то б ще злякалася. Та я сам себе вже лякаюся!

Дурний телефон розривається. Не дивлячись, відключаю звук. Через хвилину починають гупатіти в двері.

- Кирило Олексійовичу, ваш батько терміново хоче з вами зв'язатися, - передає один з охорони батька, і далі стукає.

Ну звичайно, вони ж знають, де я, подивилися по камерах. Обламаний Меч знову заскиглив. Ну що я пороблю в цьому безжальному світі!

- У нашому готелі гості? - Вікторія реагує першою, злякано застібає гудзики, і спідницю опускає.

- Угу, навіть на острові вирішили дістати, - злюся.

- Але раптом щось важливе?

- Ми бачилися перед тим, як я пішов у зал. Що могло таке термінове статися?!

Набираю батька, він говорить коротко, вимагаючи терміново пройти в його кабінет. За інтонацією голосу розумію, не схоже на примху, справа серйозна. Залишаю Вікторію, йду з'ясовувати, що вже таке несподіване сталося.

Почуте, мене вводить у ошелешений ступор. Нервую, скаженію. Але вигляду не показую, навмисно сміюся.

- І ти віриш у цю маячню? Хіба мало що вона там базікала від безвиході.

Батько, підбираючи слова, шарудить на столі паперами.

- Ну базікала дівчина не мало, довіри до неї у нас ніякої. Ми ж не продовжуємо з нею контракт, а співробітники рідко визнають свою некомпетентність. Зазвичай, при звільненні ми для них стаємо безжальними монстрами. Але раніше ніхто не повідомляв мені при цьому, що наречена сина з ним тимчасово.

Отакої!

Перша думка, Вікторія не стримала обіцянку і розповіла комусь про договір.

Вона не могла, вона ж не дурна… Вікторія у мене розумна дівчинка.

- Тимчасово на сто років? Непоганий термін, чи не так? - захищаючись, віджартовуюся.

- Хм-м... Наче роги у нього поки не виросли, - старший брат придивляється до мого чола.

- Зате у тебе зараз дещо виросте синє-фіолетове навколо ока.

Показую Мишкові кулак.

- Годі вам, заспокойтеся, - батько на нас шикає. - Я добре ставлюся до Віки, і бачу в тобі зміни на краще, - киває на мене. - Співробітниця, яка не пройшла атестацію, виявляється, була сусідкою по квартирі твоєї нареченої. Спокійно піти не змогла, хоча ми і пообіцяли, що з нею розрахуємося за відпрацьований місяць. Навіщось причепилася до мене, в присутності Міші та інших колег на високих посадах у корпорації. Звинуватила Віку в розпусті та в тому, що вона, з її слів, кохає колишнього хлопця, хоче його повернути, а з тобою закрутила на час, щоб той заревнував і повернувся. Плітки, напевно. Але уяви, як мені чути таке?!

Очманіти... Що тут уявляти.

Ну і погань ця Марина, сусідка Вікторії. Даремно я тоді дав право помічниці з нею розбиратися. Треба було викинути тварюку на самому початку. Не виправдовувався б зараз.

- Звичайнісінькі плітки скривдженої жінки. Так і передайте всім іншим. Вікторія лише зі мною і минуле життя на нас не впливає. Ми живемо в сьогоденні, і більше не хочу нічого обговорювати.

- Ну от і добре, що розібралися, - заспокоюється батько. - Мені б не хотілося помилитися.

- Я б більше повірив у те, що наш Кирило загуляв. Віка чесна дівчина, кохає тебе, - несподівано у своїй манері захищає і брат мою наречену.

- У такому випадку, я піду працювати.

Якщо все обговорили, встаю. Фух, здається, загроза минула. А в думках продовжують крутитися слова брата. Він з такою впевненістю вимовив, що Віка кохає мене. Кохає? Захотілося від неї це почути…

- Іди-іди, - махає батько. - Вирішуйте з Вікою, коли точна дата весілля. У корпорації швидко поширюються чутки про нас, тим паче такі, особливо ганебні. Весіллям закриємо всім роти. Отже, готуйтеся. На все про все місяць.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 ... 92 93 94 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"