Читати книгу - "Лялька, Айрін Сторі Irene Story"

Елена поїхала на декілька днів в Андалусію. Вона хотіла побачити могилу Олівії. Як з’ясувалося, це була її сестра, хоч і на половину рідна. Альдо вона не попереджала про свій приїзд. Вона їхала не до нього. Їй було цікаво, що вона відчує, коли опиниться на цвинтарі і побачить, де похована Олівія. Елена за своє життя вже двічі ховала членів своєї родини: спочатку батька, потім чоловіка. Вона хотіла, хоча б щось відчути до людини, яку вона ніколи не бачила. Але, як стало відомо, Олівія надсилала їй подарунки на кожен її день народження, аж до самої своєї смерті.

Коли Сандру вивезли з будинку Марчена, а тіло її чоловіки забрали судмедексперти, криміналістам дозволили зайти в приміщення. Елені дозволили бути свідком, але змусили її після цього обов’язково поїхати в лікарню. Тоді в неї ще була підозра на струс мозку.

Елена зайшла в подружню спальню, вдягнувши респіраторну маску, яку їй видали перед тим, тому що тіло сеньйора Марчена пролежало там декілька днів – і це могло бути просто небезпечно для її здоров’я.

На підлозі біля ліжка стояли статуетки ляльок, які раніше стояли в її квартирі в Севільї. Елена обережно в рукавичках провела руками по ним. Вона стільки разів в дитинстві розглядала їх. Так, вони були своєрідної зовнішності. І, як на її думку, очевидно були дивним вибором у якості подарунку. Вони нагадували більше інструменти для залякування, аніж щось, що могло приносити радість. Можливо Олівія мала на миті саме це…

Звісно, що забрати всі статуетки чи хоча б якусь з них, Елені не дозволили. Вони були доказами та мали зберігатись у спеціальному сховищі. То ж Елена наостанок на них подивилась та сфотографувала. Кожну окремо та їх всіх разом. Вони виглядали ще страшніше від того, що й справді за їх подобою Сандра та Макс спотворювали тіла вбитих жінок.

Тепер залишилось лише з’ясувати, для чого це треба було робити. Чому саме ці жінки, чому саме сім’я сеньйора Діаса та він сам? Невже це все було зроблено, щоб помститись її батьку та власне їй? У бік помсти можна було подумати зі сторони Сандри. А от Максу Мальйо потрібні були більш вагомі причини, як от, наприклад, гроші та наркотичні речовини, знайдені в кімнаті Олівії. Якщо б сеньйора Марчена шукала б їх, то вона зрештою їх би знайшла. В своєму ж таки будинку. Але, ні. Очевидно,  Макс знав, що Олівія щось сховала незадовго до своєї «раптової» смерті. Матіаса було вбито, а отже, більше ніхто не міг знати, де зберігається те, що вони накопичили за все своє кримінальне життя.

Дорога в Андалусію тепер не здавалась такою напруженою. Елена їхала туди зі спокійною душею. Завдяки Патрисії вона дізналась, на якому саме цвинтарі похована Олівія.

Якщо Сандра Марчена зізнається у скоєному, їй інкримінують співучасть у вбивствах жінок з наругою над тілам після, представника закону та його сім’ї і, звісно, вбивство свого чоловіка. Макса було знешкоджено, а його поплічників заарештовано. Залишилась тільки Сандра.

Всі в їхній команді знали про це, навіть Альдо. Він знав, що його мати отримає пожиттєвий термін, якщо її не визнають психічно нездоровою. І ось в цьому моменті знаходився глухий кут всієї справи.

В медичній справі Сандри можна було знайти записи про проходження обстеження та лікування невротичних розладів з різницею у двадцять років.

Перші звернення були на початку стосунків її з батьком Альдо. Тоді вона вже мала народжувати Олівію, вона була звільнена з рабства (достеменно не відомо, яким чином; чи просто там нікому була непотрібна жінка з новонародженою дитиною), але про це не поширювали інформацію назагал. То ж лікарі визнали причиною саме загострення неврозу під час вагітності через гормональну нестабільність.

Вдруге звернення відбулось після смерті Олівії. Істерики в Сандри не вщухали. Чоловікові здавалось, що вона не в собі. Одного разу вона під час нападу вдарила Альдо. Після цього Сандру помістили в реабілітаційний центр на місяць. Але лікарі визнали її все рівно дієздатною, а її стан спричинений втратою дитини.

Звісно, її завжди не можна було назвати стабільною. І тепер довести, що все, що Сандра скоїла, було зроблено усвідомлено, було метою номер один.