Читати книгу - "Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко"

—    Я з твоєю мамою вінчався… Перед Богом одна дружина… Перед людьми може бути багато. Із  Свєткою Ромка не вінчався, щоб ти знала, - нафоткав мене на фоні панорами Львова й Ромці на вайбер відправив. Той усе кинув і примчав. Давно ми так утрьох не  бродили містом, не сиділи на літній терасі ресторанчику, змагаючись, хто швидше вип’є томатний сік.  Вони удвох вирішували, що робити із Соколовським, а моя душа раділа – тата попустило й начебто він перемкнувся з однієї проблеми  на іншу. Бідний  Ярік, він навіть не уявляє в що вляпався.

—    Так, у мене там вдома дві вагітні жінки, а я з вами тут блукаю, - підхопився, забронював квитки й, як солдат, зібрав речі за десять  хвилин, виписався з номера й  на таксі помчав на вокзал, кинувши Ромі на прощання:

—    Дивись, не облажайся, зятьок! Стосовно дітей – ти в курсі!

Коли ми з Ромою нарешті  лишилися в номері для молодят одні – не повірили, що ця жадана мить нарешті настала. Мені усе це було відомим лише теоретично, тому манило й  трошки лякало. Рома просканував емоції на моєму обличчі, зрозумів і пригорнув до себе. Його серце також шалено колотилося, видаючи хвилювання.

—    Ти розумієш, що не відпущу нікуди й ніколи більше? – вирішив озвучити, хоча це й так передбачалося.

—    Ага. І не треба! Я сама не піду. Як же дико мені пощастило! За що мені таке щастя – ти?

—     Ой, Нін, я ще те щастя! Не романтизуй! – цілуючи волосся, попереджав.

—    Не романтизую Рому. Каламбур.

Роздяг, немов тендітну порцелянову ляльку, і відніс у ванну. Віддано і з вогником  дивився, як миюсь. Потім нахабно приєднався. Поки мили один одного-напруга спала. Замотав у великого білого рушника й затіг назад у номер, розклавши на ліжку. Закусила губу й не вірила, що можна   відчувати такі емоції. Усе всередині горить, а шкіра стала дуже чуттєвою до дотиків його пальців.

 Рома не поспішав, немов пробував, смакував. Вкривав поцілунками усе тіло. Незчулася, як він спустився донизу й дістався до забороненого. Усім забороненого, крім Роми. Ромі можна усе. І він це знав, тому витворяв, що хотів.

Коли я збагнула, що він збирається робити, зойкнула й благально пропищала:

—    Може, не треба?

—    Мовчи! І отримуй задоволення. Потім ще попросиш,  - і нахабно продовжив…

   Потім зізнався, що не лише він у мене, а й я  у нього така незаймана перша, а ще плюс до чортиків особлива, тому боявся налякати. Усю ніч тримав у обіймах, боявся, що кудись дінусь. Трохи хропів, а потім, коли  припиняв на деякий час, заривався носом у  моє волосся й нерозбірливо   щось шепотів. Я лише розібрала «Ніна», «Моя дівчинка».

А я лежала, дивилася на нього й таке приємне відчуття розтікалося у грудях, аж сльози наверталися.  Тепер він - мій світ! Я прив’язалася до нього не тільки душею, але тепер також і тілом. Він став моєю залежністю.

Іноді торкалася  його руки, гладенько виголеного обличчя. Мені просто вкрай треба було переконатися, що усе це правда, що поруч лежить саме Рома. Провела пальчиками по губам і поцілувала. Даремно. Відгукнувся. Спросоння простягнув руку й придавив, втискаючи в себе. Сильний. Мій… Впевнена, що мій. Назавжди…