Читати книгу - "Візерунки долі. Я згодна, Аграфена Осіння"

– Мене ця тітка до тебе не пропускала, – пошепки поскаржилася я.

– Ця тітка все чує, – перервала нашу ідилію Вейла. – Досить вже милуватися, побачилися – і вистачить, а тепер іди звідси. Завтра ввечері зможете вже повертатися додому.

Я рушила до виходу, але обернулася і зустріла такий розчарований погляд темних очей, що кинулася назад і притиснулася до губ чоловіка пристрасним поцілунком. Дін спочатку завмер від несподіванки, а потім обійняв мене за плечі й палко відповів.

– Та що ж це таке? – вигукнула лікарка. – Геть звідси, безсоромна! Королева вона, бачите...

І я, під задоволений сміх чоловіка, побігла до виходу.