Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

На світських вечорах король неодноразово чув, як Джейн приписували роман із Маркусом – одним з верховних вельмож. Сам Маркус колись прийшовши до Фелікса та виявив бажання одружитися з нею, але Фелікс уже встиг зрозуміти, що Джейн інакша. Її не цікавить те, що так заворожує і манить інших жінок. Вона дивиться на Козлоногого з таким захопленням, сміється поряд із ним. Вона настільки самобутня і не схожа ні на кого в цьому світі, що таке кохання є цілком логічним явищем.

Фелікс пообіцяв дівчині подумати над її відправленням додому, і чесно кажучи, давно вже вирішив, що зробить це. Навіщо тримати її тут? Вона так мріє потрапити до свого світу. Все одно тут тільки халепи влаштовує. Верховна Рада давно незадоволена її поведінкою. Вони підіймають питання про Джейн кожні збори, і настане день, коли рівновага Айронвуда може бути порушена. Або вони вимагатимуть доказів її походження, чи, що ще гірше, підуть на шлях насильства, що зовсім неприпустимо. Але слова Леді Карги насторожили його, він не знав, чи можуть всі інші вжити жорстких заходів тільки через те, що Джейн з іншого світу.

Тож він відправить її додому і це розв’яже усі проблеми. Щоправда, Фелікс не розумів, як вона зможе повернутись додому, залишивши при цьому Трістана? Але тонкощі стосунків цієї закоханої парочки вже не його турбота.

Фелікс весь занурений у свої думки, якраз ішов до Діяна. Потрібно було обговорити деталі весілля, але, враховуючи взаємну ворожість, розмова мала бути неприємна. Тим більше, що він так і не покарав Трістана та Джейн за події у храмі і Діян обов'язково висловиться з цього приводу. Проходячи одну із заплетених клематисом альтанок, він почув голос Джейн:

— У моєму світі ти міг би бути будь-ким: лікарем, кінозіркою чи навіть правителем.

Фелікс ніколи в житті нікого не підслуховував, але його ноги мимоволі залишилися на місці.

- Джейн, а у твоєму світі я міг би бути королем?

Цей голос належав Трістану.

— Звісно, міг би. Хтось придумав в Айронвуді легенду про “людей зеленої води” і всі повірили в неї. Але це обман, немає жодних протиприродних людей. Якби ви так суперечили Матері Природи, як би вона допустила ваше народження? Якби ви були страшними істотами, хіба король міг би зробити вас такими, як усі? Адже Едмунд та Таяна вже нічим не відрізняються від інших мешканців Айронвуда. Якби ви були протиприродними, вас не можна було б вилікувати. У моєму світі є багато людей із хворобами чи фізичними вадами, я вже не раз тобі це говорила.

— А я чомусь і досі не вірю.

- А ти повір. Багато з таких людей, як ти, досягають великих висот і стають величними. В одного чоловіка з мого світу немає рук і ніг, і він відомий на весь наш величезний світ. Він любить життя, має сім'ю і загальне визнання. Головне – душа. І твоя душа красивіша, ніж у всіх цих хлопців із сильним тілом чи чарівними очима, і лише люди з добром у серці воістину великі.

"Твоя душа красивіша, ніж у всіх цих хлопців з сильним тілом і чарівними очима" - ця фраза крутилася по колу в голові Фелікса. Вона тільки-но сказала, що Козлоногий кращий за нього, та й ще, якби вони були в її світі, саме він був би королем замість Фелікса, адже в нього така гарна душа. Фелікса охопила лють, але він відразу усвідомив, що в пориві гніву може зробити непоправне. Він не завдасть шкоди Джейн. Більше ніколи.

Король увірвався в альтанку так стрімко, що Джейн з Трістаном обидва схопилися від переляку і їхні реверанси були схожі на кострубаті перекручування.

- Король Фелікс, доброго дня, - Джейн перша змогла віднайти мову.

На ній була фіолетова сукня, така проста, без таких улюблених в Айронвуді мережив і каміння, але вона виглядала в ній чудово. Він згадав аромат фіалок, який долетів до нього від Джейн на весіллі сина вітражника. Вмить він відчув, як зміг остаточно впоратися зі своєю люттю. Він повинен зробити те, що буде правильним. Королі завжди повинні чинити правильно.

Король махнув рукою, не відриваючи погляду від Джейн. Її очі були такими переляканими, можливо вона бачила ту саму силу, що й тоді й не знала, на що вона спрямована цього разу. Фелікс сам не був певен, чи здатний він зробити те, що задумав. Але раптом з-під його руки вилетіла блакитна хмара. Вона іскрилася і вібрувала. Всередині хмари можна було розгледіти довгий тунель, сплетений із тоненьких ниток усіх відтінків блакитного кольору.

- Леді Джейн, це прохід у твій світ. І ви вирушите до нього разом із Трістаном прямо зараз.

Серце Фелікса вистрибувало з грудей. І він сам не розумів чому. Він просто хотів, щоб ці двоє забралися якомога далі з його очей. Король очікував побачити, як Джейн за мить, ледве вловиму оком, заскочить у блакитну хмару, схопивши за руку Трістана, залишивши при цьому лише лілове світло, що ховалося вглибині тунелю. Але вона стояла в очевидному збентеженні, ніби він просив її спуститися в лоно гігантського кальмара. Трістан весь час дивився на Джейн, чекаючи на її рішення. Вона, заламуючи руки, заговорила:

- Я, ми ж ні з ким не попрощалися, - здавалося, вона ось-ось розплачеться, і Фелікс не міг зрозуміти від щастя, або від смутку. - Трістан ні з ким не попрощався. Ми не можемо ось так зникнути, - вона жалісно дивилася в блакитні нитки хмари.

Фелікс раптом усвідомив, що вона не стрибнула одразу ж, лише тому, що не знала, чи згоден Козлоногий вирушити з нею. Адже хоч вона й розповідала йому, що там на нього чекало б зовсім інше життя, Джейн переживала, що йому важко попрощатися з домом.