Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

    - Я тобі теж сказав, - пробурмотів Павло.

    - Але лише тоді, коли справу було зроблено. – Обурилася Фані і додала для своєї свекрухи, - він змусив мене пройти вінчання у католицькому храмі, а потім напівжартома повідомив, що він багатій. Звичайно, що я не повірила. Але тепер я застрягла із ним, бо не можу розлучитися.

     - Ага, - нарешті зрозуміла Атена Сміт. – Ви  таємно одружилися. Я все це розумію. Мабуть, ви не хотіли галасу, але чому ти просто не зателефонував і не сказав, що збираєшся взяти шлюб, синку?

    - Він боявся, що якщо скаже Вам, то все це розтягнеться у часі. А вашому прекрасному синові хотілося чимскоріш мене трахнути, - сказала Фані із болем.

    - Феофаніє! - Сказав шокований чоловік, а його мама витріщилася.

    - Вибачте, мамо, - сказала Фані. – Зазвичай, я не використовую такі слова, але і не щодня дізнаюся, що стала черговою іграшкою багатенького хлопчика. А зараз, вибачте, маю спостерігати за об’єктом. Не хочу, щоб через мої особисті проблеми з’явився ще один небіжчик.

    - Що це було? – Запитав Павло дружину, коли вони відійшли від здивованої матусі.  Очі Фані кинули в нього кілька блискавок. – Чому ти кажеш, що ти іграшка? Я той самий Павло, яким завжди був. Щоправда, в мене трохи більше нулів на рахунку в банку, але то радше гроші батьків.

    - Тебе я не знаю. Я знала доброго, щирого, трохи сором’язливого турботливого унікального, ексцентричного Павла. А тепер переді мною стоїть незнайомий Яромир.  Думала ти почуваєшся самотньо і нещасним. А виявилося, що тобі лише нудно. Мабуть, моя мама була права, і ти - ординарний багатенький хлопчик, який хоче, щоб всі його забаганки виконувалися. Тепер зрозуміло, звідки ця твоя звичка наказувати.

   - У мене немає звички наказувати. І якби ти була для мне іграшкою, я би не наполягав на вінчанні. Навпаки, я хотів показати тобі, що ти – особлива. – Фані фиркнула. – Я розумію, ти зараз ображена на мене і, певно, я на це заслужив…, - дружина знову фиркнула. - А знаєш, - Павло починав сердитися – Оце, що ти сказала моїй мамі. Це - про тебе теж. Щось я не пригадую, щоб ти намагалася пригальмувати наше одруження. То я тебе теж можу звинуватити у тому, що ти хотіла чимскоріш мене… спокусити.

     Фані настільки була шокована підступністю свого чоловіка, що спіткнулася і впала б на підлогу, якби не блискавична реакція Павла.

    - Ти не міг це сказати серйозно, - вона вчепилася в його рукав.

    - Чому – ні? Може, вже перестанеш опошлювати все що у нас було? Чи, може, це - для тебе все було грою, - якби вони не були в публічному місці, Фані мабуть вже видерла підступному чоловікові очі. – І не руйнуй те, що у нас може бути.

    - А у нас щось може бути? – Здивувалася неврівноважена дружина.

    - Це від тебе залежить. Але якщо ти не бачиш нашого спільного майбутнього, то я дам тобі мій номер рахунку в банку та зіграй в оте парі, на мою смерть. І якщо у тебе  до мене є, чи  були, хоч якісь почуття, то, будь ласка, постав на те, що я помру миттєво від кулі у серце.

    - Розмріявся, - заявила безсердечна дружина. – Будеш помирати повільною та жахливою смертю, від старості. – І вона чхнула.

    - Бачиш, Фані, - сказав розумний чоловік, підходячи до сервірувального столику, перед яким стояв офіціант-бородань, - як найідеальніший план може зазнати невдачі через малу дрібну помилку. Руки вгору, вбивце!

     На жаль, Павло не врахував, що його опонент має значно більше досвіду в кримінальних справах. Тож, бородань одним швидким рухом витяг зі своїх штанів манюній пістолет, а іншою рукою схопив того, хто був поруч – найдорожчу Феофанію та приставив курок до її скроні.