Читати книгу - "Ліїн із роду со-Ялата, Тетяна Гуркало"

І в цей момент частина вогненної стіни звалилася у воду.

***

Насправді бій тривав недовго і був, скоріш за все, чітко спланований. Можливо, він навіть по цьому плану пройшов. Але для Ліїн битва все одно була сущим хаосом.

Пірати, які не витримали першими і прибрали щити, за це першими ж і поплатилися — капітан Велівера розвів руки в сторони і на їх корабель з чистих небес звалився водоспад вогню, перетворивши гарний вітрильник на чорне згарище, що димить. Інші пірати чи були розумнішими, чи встигли всього за кілька миттєвостей вразитись долею приятелів, усвідомити, що сталося і виробити план дій. Вони дружно шарахнулися в різні боки, а потім, обравши один напрямок, відійшли від останків, що димили, вліво і вишикувалися в два ряди.

— Задні знімають щити та ставлять заново, — впевнено сказав Марк.

— Мені треба злякатися! — заволав Каяр.

— Бий! — гаркнув хтось під палубою.

У небеса полетіла друга порція трубок із чорною кров'ю та амулетами. І летіли вони чомусь дуже повільно, набирали висоту та розходились віялом.

Пірати, побачивши таку справу, рвонули вперед, мабуть, вирішивши, що баркентину набагато простіше взяти на абордаж. Причому на двох піратських кораблях маги-повітряники явно були недосвідченими і гнали кораблі так, ніби збиралися противника протаранити та урочисто вирушити на дно разом із ним.

— Рви вітрила! — наказав Велівера Ліїн і, не питаючи, чи вміє вона це робити, знову розвів руки в стони.

Повторити фокус із палаючими уламками в нього не вийшло, зате щит одного з кораблів, що вирвалися вперед, покрився тріщинами-ранами і почав розповзатися клаптями туману.

Ліїн, недовго думаючи, смикнула вітрила корабля, що втратив захист, вгору з такою силою, що він на якусь мить навіть завис над водою. Потім, відчуваючи, що сила, вкладена в цей ривок, вислизне з пальців раніше, ніж обірвуться натягнуті канати, різко вітрила відпустила і зі злості шарахнула по щоглі. А потім з подивом спостерігала за тим, як щогла падає, наче підпиляне дерево. Поставити новий щит маг із покаліченого корабля так і не встиг — капітан Велівера якраз доплів свій вогненний водоспад, і магу довелося боротися з пожежею.

— Ага, — пробурмотіла Ліїн. — Сила удару поступово зменшується.

Вода за піратськими кораблями палала через чорну кров, що вилилася з трубок. Підпалений Веліверою корабель майже зупинився і дрейфував чомусь вправо. Каяр, котрий хотів злякатися, висів за бортом у руках Айдека і рослого матроса. Лякатися він, мабуть, уже передумав, тому що на всю силу легень вимагав підняти його назад, поки корабель, що йде на таран, не розчавив.

Потім одночасно сталося три речі.

Маг піратського корабля схаменувся і спробував розминутися з баркентиною, відвівши свій двощогловий вітрильник праворуч. Корабель, явно перебудований у щось невідоме з шебеки і втративши через перебудову в маневреності, мало не перекинувся і порадував Каяра націленим носовим брусом у його бік.

Захист баркентини спробували знищити, але вона знущально вкрилася різнокольоровими плямами, двічі мигнула, як світляк, що практично вичерпав свою енергію, а потім знову стала невидимою, що, не відчуваючи її, можна було прийняти за зникнення.

Каяр перестав кричати, обвис у руках Айдека і моряка так, ніби знепритомнів. Його тут же затягли на палубу, підняли на ноги і повернули голову так, щоб він дивився на один із далеких кораблів.

— Ненавиджу, — видихнув балагур і веселун, і піратський корабель розсипався чорним пилом, після чого Каяр повис на руках Айдека і більше ознак життя не подавав, але демонстрації цієї таємної зброї вистачило для того, щоб придуркуватий маг із перебудованої шебеки смикнув свій корабель від баркентини і зірвав частину борту. Після чого, мабуть, отримав по голові від команди і заспокоївся, бо колишня шебека сповільнилася, тихенько стукнулася об все ще існуючий захист противника і втратила свій, який до такого зіткнення був погано пристосований.

— Бий! — знову гаркнули під палубою, і на перебудований корабель полетіли глиняні горщики з тією ж начинкою, що й у порожніх трубках.

— Відходимо, — видихнув капітан Велівера, і його почули.

— Тепер їх справді чотири, — меланхолійно сказала Мелана. — Але душечка видихнувся. Наша таємна зброя непритомна. Адір скоро охрипне, та й запаси в нього не нескінченні. Ліїн, звичайно, чудовий маг-повітряник, але недосвідчений і теж занадто багато вклала в поламану щоглу.

— Їх три, — сказав капітан. — Не думаю, що кораблі, що горіли, ризикнуть підходити до нас близько.

— І захист у нас витримає ще два такі удари, потім його доведеться оновлювати, а душечка видихнувся, Марк і так її тримає, і його сили на це йдуть, Ліїн не вміє, я надто слабка…

— Вона удачу закликає, — прохрипіла таємна зброя, що валялася на палубі, і хихикнула, а потім закашлялася. — Я знову не зміг упіймати момент переходу. Але того, хто вкотре спробує вивісити мене за борт, я вб'ю.

Мелана охнула і, переставши закликати свою удачу, кинулася до Каяра. З іншого боку до нього побіг штатний корабельний лікар, хоча навряд чи знався на травмах магів, які не вміють користуватися своїм даром.

Ліїн зітхнула. Подивилася на Змія, що ясно усміхався. На озброєних морячків, котрі діловито перемовлялися біля борту. На Марка, що зосереджено виплітав пальцями в повітрі щось невидиме. Можливо, він навіть якісь дірки у захисті латав. Але Ліїн не тільки не вміла ставити такий захист, вона банально не бачила, з чого він складається.

Потім перевела погляд на піратські кораблі, які йшли назустріч один до одного, мабуть, щоб вирішити, що робити з противником, що відступає, хоча насправді відступати особливо нікуди — вода з Пляшкової Шийки до цього моменту майже пішла і повертатися почне ближче до вечора.

— Справи, — сказала Ліїн, похитала головою і пішла до Каяра та Мелани, вирішивши, що там зможе принести більше користі.