Читати книгу - "ХЗ. Хто знає, яким буде майбутнє"

Якщо ставка акціонерів виявляється невдалою і компанія не виправдовує сподівань, але продовжує заробляти на публічному розміщенні або на продажу акцій, засновники стартапу й перші інвестори наживають статків за рахунок звичайних акціонерів. Це ризик, на який свідомо йдуть обидві сторони, які роблять ставку. Це сприяє інноваціям, адже є стимул ризикувати в надії на майбутню винагороду. Однак на перегрітих ринках стартапи схильні послуговуватися «дурними грошима», поки мають непогану виручку, і не переймаються планом, який надалі забезпечить реальні доходи.

Ринок сподівань дає багато переваг. Цей ринок — утілення всіх успіхів, але й також усіх провалів Кремнієвої долини. Успіхи: фінансовий авантюризм породжує гігантські хвилі Шумпетерівського «творчого руйнування». Такі компанії, як Amazon, Tesla або Uber, здатні капіталізувати майбутні сподівання й мрії в реальні кошти і задіювати їх у мінливому бізнес-світі, попри те, що багато років нічого не заробляють. Це добре. Для цього й потрібен ринок капіталу: він дає гроші, які дозволяють підприємцям іти на великі й маленькі ризики. Якщо компанія поступово виправдовує покладені на неї сподівання, її можна буде оцінювати приблизно на рівні фактичної чистої вартості очікуваних прибутків. Провали: багато компаній, які нині високо оцінюються, ніколи не виправдають сподівань.

Економістка Карлота Перес стверджує, що кожна технологічна революція супроводжувалася фінансовою бульбашкою — матеріальною основою інвестицій у майбутнє, яке ще не настало. Інвестиції здійснюються лише тому, що на кожні сто провалів припадає прорив, який виправдовує всі невдалі ставки366. А от що сказав Білл Джейнвей: «Часом об’єктом спекуляції стає фінансовий відповідник важливої технологічної інновації — канали, залізниці, електрифікація, автомобілі, літаки, комп’ютери, інтернет. Запровадження таких масштабних проектів трансформує ринкову економіку»367.

Це правда, але система також непропорційно винагороджує тих, кому просто пощастило. Ба більше, сприяє знищенню реальної економічної цінності. Білл Джейнвей пояснив мені: «Це вкрай неефективний процес, я називаю його Шумпетерівською неефективністю. Прогрес за рахунок проб і помилок, і помилок, і помилок... Комусь пощастило, комусь — ні». Одне слово, більшості мультимільйонерів і навіть мільярдерів в інтернет-бізнесі просто всміхнулася фортуна, коли вони робили провальні ставки.

Та й це ще не край. Уявіть таку чудасію: береш один долар прибутку компанії і перетворюєш його на валюту, курс якої доларів 26? А що, як узяти долар прибутку й дістати валюту вартістю сотні доларів? Тисячі? Власне такою валютою і є акції публічної компанії (чи приватної, яка готується до первинного розміщення акцій чи хоче продатися компанії, яка вже стала публічною).

Коефіцієнт ціна/прибуток в акціонерному капіталі — це різниця між фактичною чистою вартістю майбутніх прибутків компанії та її ринковою вартістю. На сьогодні, коли я пишу цю книжку, коефіцієнт ціна/прибуток Amazon становить 188, Facebook — 64, Google — 29,5. Коефіцієнт ціна/прибуток усіх компаній S&P 500 становить 26. Отже, на кожний долар нинішнього прибутку Amazon отримує 188 доларів курсу акцій, Facebook — 64 долари, а Google — 29,5. Для такої компанії, як Uber, що наразі не має прибутків та оцінюється інвесторами в 68 мільярдів доларів, коефіцієнт ціна/прибуток може бути безмежним.

Як наслідок, акції стали найсильнішою валютою, що за купівельною спроможністю суттєво випереджає звичайну валюту на ринку реальних товарів і послуг. За 2016 рік прибуток Amazon був скромним — 2,4 мільярда доларів, а балансова вартість (фактична вартість готівкових коштів, матеріально-технічних запасів та інших активів мінус заборгованість) — 17,8 мільярда, зате ринкова капіталізація наприкінці року сягнула 356 мільярдів.

Джордж Ґудмен, який писав про економіку під псевдонімом Адам Сміт, називав таку валюту «супергроші». У передмові до однойменної книжки Ґудмена 1972 року, виданої в серії Wiley Investment Classics368, Воррен Баффетт порівняв ідеї автора з досконалою грою в бейсбол. Супергроші лежать в основі нинішньої фінансово-майнової нерівності. Більшість людей обмінює товари і послуги на звичайні гроші, а купка щасливчиків живе на супергроші.

Фінансіалізована компанія, тобто оцінювана в супергрошах, має величезну перевагу над компаніями, які працюють лише на ринку реальних товарів і послуг.

Якщо вартість вашої компанії оцінюється в супергрошах, для вас не проблема купувати інші. O’Reilly Media час від часу купує компанії, але як приватна організація на ринку реальних товарів і послуг ми завжди маємо оцінювати придбання за реалістичними показниками — прогнозованим рухом грошових коштів. Ми оплачуємо покупки з нерозподіленого прибутку або за рахунок позик відповідно до руху грошових коштів нашої компанії. Одного разу чиста вартість компанії, яку ми планували купити, становила близько 13-ти мільйонів доларів, відповідно до її поточного рівня продажів і зростання. Проте конкуренти перехопили її в нас за 40 мільйонів. Як таке можливо? Річ у тім, що конкуренти «розігрілися» на венчурному капіталі і готувалися до первинного розміщення акцій, тож курс їхніх акцій разів у п’ять перевищував вартість акцій, на яку може претендувати будь-яка приватна компанія. Для цих конкурентів трикратна переплата заради подальшого зростання була непоганою ставкою. Та слід розуміти: це таки ставка на сподівання фінансового ринку, а не на реальний рух грошових коштів і прибутки.

Якщо ви платите співробітникам лише з фактичних грошових надходжень від вашої діяльності, то маєте зв’язані руки і захмарних зарплат не пообіцяєте. Зате ви можете приваблювати таланти, якщо виплачуєте супергроші; супер-супергроші у вигляді опціонів емітента — прав на конвертацію в акції емітента в передбачений термін або за певних, указаних в опціоні обставин, за наперед визначеною ставкою; чи навіть супергроші в кубі (опціони емітента до первинного розміщення акцій за 90-відсотковою знижкою від суми, яку платять венчурні капіталісти).

Із доступом до супергрошей підприємці можуть роками працювати зі збитками. Саме тому інтернет-компанії випе­реджають конкурентів-традиціоналістів із нижчою вартістю. Інтернет-компанії забезпечують до того ж кращий клієнтський досвід та економічну ефективність завдяки сучасним технологіям чи бізнес-моделям.

До прикладу, Uber випереджає традиційні служби таксі й оренди лімузинів завдяки тому, що її транспорт доступніший, зручніший і забезпечує кращий клієнтський досвід. Та чи змогла б ця компанія так легко випередити конкурентів, якби не мала доступу до мільярдного інвестиційного капіталу. Саме ці гроші дозволили Uber запровадити низькі тарифи для пасажирів і заохочення для