Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

Ближче до вечора другого дня, втомлені від прогулянок по палючому сонцю, Настя зі Стасом, поглинали замовлені крильця з рисом.

- Смачно, чорт забирай, - жуючи, захоплювався хлопець, Настя посміхалася.

- Я тобі такі ж приготую, хочеш?

- Хочу. І не тільки крильця, - весело підняв брову, опускаючи погляд в декольте її футболки. Настя очі закотила, і хотіла вже було відповісти яким-небудь жартом, як задзвонив її телефон. Судячи з мелодії, Віктор. Стас кинув погляд на екран, поки дівчина витирала жирні руки серветкою.

- Я зараз, - поцілувала його в губи і, взявши мобільний, вирушила на кухню.

- Так? - відповіла, як можна тихіше, знаючи реакцію хлопця на чоловіка.

- Привіт, кохана! Як ти там?

- Дуже добре.

- Я ось думаю, може приїхати? Ти одна там зовсім, сумуєш.

- Я не сумую, - відповіла машинально, відчуваючи, як миттєво холонуть пальці.

- Зовсім? - в голосі Віктора почулися сталеві нотки. Настя за щоку себе вкусила.

- Я не це мала на увазі. Хотіла сказати, що мені є чим зайнятися. Батько сьогодні зустрічається з Джеймі, і якщо вона не погодиться на його пропозицію, полечу до Нью-Йорку, будемо шукати потрібну людину далі.

- Так значить, не приїжджати? - Настя чула, як важко йому дається кожне слово, але нічого з собою вдіяти не могла. Бачити чоловіка не хотілося. Розуміла, що йому неприємно, і від цього нудило від самої себе.

- Пам'ятаєш, ти просив у мене час? Тепер я прошу в тебе того ж.

- Як скажеш, Настя. Я чекаю на тебе вдома. І люблю. Цілую.

- Цілую, - відповіла за звичкою, скидаючи виклик, а коли обернулася, зустрілася з пронизливим поглядом карих очей. Серце ухнуло вниз. Стас стояв, спершись плечем на одвірок.

- Цілуєш, значить.

- Стас ... - Настя зробила крок до хлопця.

- Навіщо тобі час, Настя? Мені здається, він потрібен лише в тому випадку, якщо людина ще не визначилася.

- Все не так просто.

- Ти любиш його?

- Стас.

- Настя.

- Я збиралася сказати йому про те, що йду від нього. У день, коли ти приїхав до нас, як раз перед тим, як увійшов, я починала говорити, але не встигла.

- А тепер передумала? - серйозний погляд кудись в саму глибину. У Насті серце стислося. Від пустотливого хлопця, який вчора робив божевільні вчинки, залишилися тільки спогади. Той, хто стояв перед нею зараз не був її Стасом. Точніше був, але тим самим. Закритим і чужим.

- Ні. Але тепер я не знаю, що робити. - Настя відійшла в сторону, не в змозі дивитися йому в очі. - Я не можу зараз розлучитися.

- Скучила по ньому? - зла посмішка прослизнула в коханому голосі. Настя різко обернулася.

- Ні, уяви собі, є ще інші причини! - Стас щелепу стиснув. - Не можу, тому що батькові зараз тільки цієї новини не вистачає для цілого букета. Спочатку компанія руйнується, а тепер ще й дочка скаже, що розлучається. Він Вітю дуже любить. Думає, що у нас все ідеально, як в казці про Попелюшку. Довго і щасливо. І якщо я зараз піднесу йому таке, він зовсім поникне. Та й Вітя йому грошей повинен, чимало. А якщо починати шлюборозлучний процес, за контрактом він повинен буде віддати батькові всю суму відразу.

- Чи не збідніє, - огризнувся Стас.

- Від такої суми збідніє. І не зможе більше в тебе вкладати.

- Настя, здається, моє ім'я вже досить відоме, щоб працювати і на мене, і на нього.

- Тобі так здається. Зараз ти на пікові, але ніхто не може сказати, що буде через місяць, два, п'ять.

- Ти пропонуєш мені стільки чекати? - невіряче випалив Стас, відштовхуючись від косяка і підходячи до Насті. - Ти хоча б розумієш, як це? Бути на моєму місці.

- Ні. І не хочу. І я не пропоную чекати так довго. Мені всього лише потрібно, щоб компанії батька дозволили реструктуризацію заборгованостей, а модельєр активно запрацював. Можливо, батько дозволить Свіридову не відразу віддати весь борг. Навіть, швидше за все, якщо врахувати його ставлення до нього. - Настя поклала долоню на груди хлопцю, відчуваючи, як його серце калатає з шаленою швидкістю.

- Тоді поясни все Вікторові.

- Як ти собі це уявляєш? - роздратовано прибрала руку. - Вітя, я тебе не люблю, але давай не розлучатися деякий час?

- А як ти уявляєш те, що після сексу зі мною будеш їхати до нього? - Настя не знала, що відповісти. Знесилено сіла на стілець, закриваючи обличчя долонями. В голові панував повний бардак. Їй хотілося розірвати себе на дві частини, одну відправити додому, а другу залишити зі Стасом. Тільки Стас ніколи не погодиться на половину.

- Я не знаю, - тихо відповіла. - Я ненавиджу брехати. І дивитися йому в обличчя після того, як зрадила, не можу.

- Коли трахаються, не обов'язково дивитися в обличчя, - відрубав, немов ляпаса дав. Жорсткого такого, безжального.

Настя підвела на хлопця лютий погляд, різко встаючи зі стільця.

- Ти думаєш, мені легко? - крикнула, і голос зірвався. - Або мені так хочеться проводити з тобою час, а потім йти до нього? Я схожа на повію? Відповідай мені. - Стас мовчав, свердлячи її поглядом спідлоба. - Тобі найпростіше взяти і образити, навіть не ставши на моє місце. Ти хоч уявляєш, як це бути з тим, кого поруч більше бачити не можеш? - Настю колотило. Господи, адже вона і є повія. Справжнісінька. Безсовісна брехуха.

- А ти уявляєш, як мені відпускати тебе до нього кожен день, а потім півночі думати сама ти спиш або з ним? Або дивитися на вас таких щасливих, тримаючихся під руку і мило про щось балакаючих? Ти б витримала? - зірвався у відповідь хлопець, відчуваючи всередині бурю. Бачити її з ним було нестерпно. Але якщо раніше вони були не разом, то зараз все змінилося. Тепер вона ЙОГО. СТАСА. У всіх сенсах слова. І якщо Свіридов буде до неї торкатися, цілувати або лапати, він його просто вб'є.

- Ні, не уявляю. Але і ти зрозумій. Якщо зараз подати на розлучення, підніметься такий галас, що потім місця буде мало всім. Свіридов не звичайна людина, так само, як і мій батько. Ти знаєш ЗМІ. Вони розкопають весь бруд.