Читати книгу - "Між світлом та темрявою, Мара Найт"

Кора, почувавши зміни в собі, різко повернулася і поглянула на свої руки. Вони здавалися їй звичними, людськими. Її серце пропустило кілька ударів, коли вона зрозуміла, що її обличчя теж змінилося. Вона виглядала як людина — те, що ніколи не повинно було статися в світі демонів. Перехід через портал до Землі людей дав про себе знати більше, ніж вона могла б передбачити.

Вона глибоко вдихнула, намагаючись відновити спокій. Кора знала, що король Еріан не побачить її істинної суті, хоча й здогадувалася, що це тимчасово. Але це було все одно на її користь.

Тихо, без вагань, вона почала говорити, її голос звучав впевнено:

— Ви ж розумієте, що я — спадкоємиця світу демонів. Це мій рід, моє призначення. Я є дочкою Астарота, і я буду правити світом демонів, навіть якщо ви в це не вірите.

Еріан засміявся, його сміх лунко відгукнувся в залі. Він подивився на неї з легкою зневагою, його вираз обличчя не змінився.

— О, ти думаєш, що отримаєш трон? — запитав він, підіймаючи брови, на обличчі з'явилася іронічна посмішка. — Ти, дитя Астарота і Нікселіни? Ти, безпорадна людина? Ти — лише спадкоємиця, а не правитель. Ніколи не забувай про це.

Кора відчула, як її серце пришвидшилося, але не дала себе зламати. Вона витримала погляд короля, не знижуючи своїх очей, і сказала:

— Моя рідна сутність сильніша за будь-яку людську оболонку. І, можливо, ви недооцінюєте мене, але я прийду до того, чого прагну.

Король тільки знизав плечима, але його погляд став більш уважним. Тонка іронія на його обличчі потроху зникала. Він відкинувся на троні і сказав:

— Ми побачимо, Коралін. Але знай: що б ти не вирішила, це буде дорого коштувати. Це світ демонів. І не кожен може тут вижити, навіть з таким спадком.

Кора дивилася на нього, відчуваючи, як натягнута напруга між ними. Вона розуміла, що це тільки початок. І що їй потрібно ще багато чого дізнатися, аби розуміти, як дійсно здобути трон.

Кора стояла нерухомо, здавалося, що вона ось-ось щось скаже, але замість цього її увагу привернув раптовий рух за спиною короля. Тінь промайнула в кутку зали, і через секунду двері, які вели до тронної зали, гучно відчинилися.

— Напад! — пролунав крик варти.

В залу увірвалися темні постаті — демонічні найманці, кожен із них виглядав так, ніби готовий знищити все на своєму шляху. Їхній лідер, високий демон у чорних обладунках, впевнено пройшов уперед, і в його очах палав вогонь гніву.

— Король Еріан, твій час правління добігає кінця! — гаркнув він, і хвиля темної енергії розійшлася від нього.

Кора швидко відступила назад, намагаючись не потрапити під удар. Астарот миттєво встав перед нею, піднявши руки, і між ним та найманцями з'явився бар'єр.

— Кора, тримайся позаду! — різко сказав він, не обертаючись.

Але вона не збиралася стояти осторонь. Вона різко повернулася до Нікселіни.

— У нас є план? — запитала Кора.

— План простий: вижити, — відповіла Нікселіна, вже дістаючи свої клинки.

Король Еріан піднявся з трону, і темрява, яка огортала його фігуру, почала згущуватися, створюючи навколо нього ауру невразливості. Він спрямував руку вперед, і чорний вихор здійнявся в повітря, направлений прямо на найманців.

Кора тим часом вихопила з-за пояса кинджал, який завжди носила із собою, і кинулася до найближчого нападника. Її людська форма хоч і відчувалася слабкішою, але тренування з бойових мистецтв далося взнаки. Вона спритно ухилилася від удару сокирою і провела кинджалом по броні противника, намагаючись знайти слабке місце.

Позаду неї Нікселіна боролася відразу з двома демонами, її клинки блищали, розсікаючи повітря. Астарот відбивав магічні атаки, захищаючи решту.

— Кора! Ліворуч! — закричав Астарот, коли ще один демон підкрадався до неї.

Вона різко розвернулася і, ухилившись, всадила кинджал прямо в шию нападника. Демон упав на землю, а Кора ледве встигла перевести подих, коли побачила, що лідер найманців спрямовує всю свою увагу на неї.

— Спадкоємиця... — промовив він, і його голос пролунав загрозливо. — Думаєш, що ти можеш змінити цей світ? Ти лише черговий інструмент у великій грі.

Кора стиснула кинджал і зиркнула на Нікселіну, яка вже пробивалася до неї через натовп.

— Якщо я і є інструментом, — сказала Кора, стоячи на місці, — то побачимо, хто буде останнім, хто ним скористається.

Її очі спалахнули дивним золотистим світлом, і на мить вона відчула, як щось проривається всередині неї. Її людська оболонка тріснула, і справжня демонічна сутність почала проявлятися: роги, крила і жахлива сила, яка охопила її тіло.

Король, який спостерігав за боєм із трону, посміхнувся і прошепотів:

— Ось воно. Мій спадок.

Битва тільки починалася.

Кора злетіла в повітря, її демонічні крила розправилися, створюючи сильний порив вітру. Вона впала на землю з такою силою, що підлога тронної зали затріщала. Лідер найманців зреагував миттєво, кинувшись на неї з мечем, який палав темною енергією.

Їхні удари зіткнулися з таким гучним звуком, що здавалося, ніби розривається саме повітря. Кора ухилилася, іскри розліталися в різні боки, коли її клинок зіткнувся з мечем ворога.

— Ти не маєш шансів, дівчинко! — заревів демон, намагаючись прорватися до неї.

— Подивимось! — відповіла Кора, роблячи ривок убік і одночасно завдаючи удару йому в бік.

Тим часом Нікселіна з двома клинками пробивалася крізь натовп найманців. Її рухи були граційними і смертельно точними. Один за одним нападники падали під її ударами.

— Астароте! Нам потрібно закрити портал, вони підтягують підкріплення! — крикнула вона, побачивши, як із відкритого порталу в залу продовжують прибувати нові демони.

Астарот, утримуючи магічний бар’єр, зморщився від напруги:

— Це не так просто! Потрібно більше часу!

— У нас його немає! — крикнула вона, одночасно блокуючи удар сокири та відрубуючи ворогу руку.

Кора тим часом ухилялася від ударів лідера найманців. Вона помітила слабкість у його захисті — кожен його удар був сильним, але занадто широким і повільним. Скориставшись моментом, вона ухилилася вбік і завдала удару знизу, пронизуючи йому руку, якою він тримав меч.

Демон заревів від болю, але швидко відкинув її назад хвилею темної енергії. Кора злетіла в повітря, але знову приземлилася на ноги. Її очі горіли люттю, а демонічна сила в ній наростала.

— Ти сильна, — сказав демон, притискаючи поранену руку до грудей. — Але цього недостатньо, щоб перемогти мене.

— Можливо, ні, — сказала Кора, піднімаючи руку. — Але мене це не зупинить.

Раптом із землі під ногами демона почали підійматися чорні ланцюги, охоплюючи його кінцівки. Кора використала магію, про яку навіть не здогадувалася, що вона в неї є.

— Що це за трюк?! — заревів він, намагаючись звільнитися, але ланцюги тільки сильніше стискалися.

— Це не трюк, це справедливість, — сказала Кора, зробивши різкий рух рукою. Ланцюги затягнули демона до землі, і його тіло почало розпадатися, поглинуте магією.

Поки вона закінчувала з лідером, Астарот, зібравши всю свою силу, кинув заклинання на портал. Він почав закриватися, але з іншого боку з’явилася ще одна потужна фігура — високий демон, схожий на генерала.

— Ви гадаєте, що це так легко? — сказав він, його голос був сповнений сарказму. — Це тільки початок.

Кора повернулася до нього, її руки стискали кинджал, а за спиною розгорнулися крила.

— Нехай тоді побачимо, хто дійсно сильніший, — промовила вона, і знову зірвалася в бій.

Тронна зала перетворилася на поле бою, де кожен з них боровся не тільки за своє життя, а й за свою мету.