Читати книгу - "Між світлом та темрявою, Мара Найт"

Король демонів, сидячи на троні, здавалося, лише спостерігав за хаосом, що відбувався навколо. Він усміхнувся, коли Кора кинулася на генерала, що з'явився з порталу.

Генерал був величезний, майже вдвічі більший за Кору, з масивним молотом у руках, що світився червоним полум’ям. Удар його молота розколов підлогу тронної зали, коли Кора ледве ухилилася, стрибнувши вбік.

— Вражає, що ти ще стоїш, спадкоємице, — сказав генерал, підіймаючи молот. — Але це довго не триватиме.

Кора мовчала, її очі зосереджені на ворогові. Вона відчула, як щось всередині неї прокидається — древня сила, яка належала її справжній крові. Її руки наповнилися магічною енергією, що виглядала як блискавки, що мерехтіли довкола пальців.

— Ти говориш забагато, — відповіла вона й кинулася вперед.

Генерал розмахнув молотом, але Кора ухилилася, прокручуючись у повітрі, і вдарила його магічною хвилею. Удар змусив генерала відступити, але він швидко прийшов до тями. Його рев відлунювався по залі, і він активував силу свого молота, ударивши ним об землю. З місця удару вирвалася хвиля полум'я, яка рушила прямо на Кору.

— Обережно! — крикнув Астарот, але Кора вже діяла.

Вона підняла руки, створюючи щит із магії, і хвиля полум'я розбилася об нього. Водночас Нікселіна та Астарот кинулися до порталу, щоб остаточно його закрити.

— Ми не можемо залишити її саму! — закричала Нікселіна, бачачи, як Кора вступає в ближній бій із генералом.

— Вона впорається, але якщо ми не закриємо портал, прийдуть ще гірші, — сказав Астарот, концентруючи свою силу.

Генерал тим часом ударив молотом по підлозі, і тріщини розійшлися по всій залі. Кора підскочила, вдаривши його ногою в груди, але це лише розлютило його ще більше. Він схопив її за руку й кинув через залу. Вона вдарилася об стіну, але швидко піднялася, витираючи кров із губ.

— Ти мене ще не переміг, — прошепотіла вона, її голос наповнився рішучістю.

Кора активувала свою демонічну форму, її крила стали більшими, а роги, які досі були ледве помітні, тепер виросли повністю. Вона знову кинулася на генерала, цього разу використовуючи всю свою силу. Її удари ставали швидшими, іскри летіли в усі боки.

— Ти заплатиш за те, що напав на мою сім'ю! — закричала вона, завдаючи потужного удару мечем.

Генерал відступив, але вдарив молотом, створивши вибухову хвилю. Удар відкинув Кору назад, але в цей момент з-за його спини виринула Нікселіна. Її клинки блиснули в повітрі, і один із них увійшов прямо в плече генерала.

— Сюрприз, — усміхнулася вона.

Генерал заревів від болю, але в цей момент Астарот завдав фінального удару заклинанням, яке вразило його прямісінько в груди. Генерал впав, розтріскуючи підлогу своїм тілом.

— Ніколи не недооцінюй команду, — сказав Астарот, витираючи піт із чола.

Портал тим часом почав зменшуватися, але король демонів лише повільно плескав у долоні, сидячи на троні.

— Ну що ж, це було цікаво, — сказав він. — Але це тільки початок, моя люба спадкоємице.

Кора зробила крок уперед, її очі палахкотіли люттю.

— Наступного разу, це буде твоя поразка, — відповіла вона, стискаючи руків’я меча.

Король демонів різко піднявся зі свого трону, його постать здавалася ще величнішою і загрозливішою.

— Досить, — сказав він низьким, холодним голосом. — Ваша нахабність вражає. Але тепер ви підете за моїми правилами.

Він зробив жест, і двоє стражників у чорних обладунках з'явилися з тіні. Вони схопили Астарота і Нікселіну, навіть не давши їм часу на реакцію.

— Відпустіть їх! — закричала Кора, намагаючись кинутися на допомогу, але король лише хитнув головою.

— Ні, спадкоємице. Твої батьки залишаться в безпеці... якщо ти переживеш наступний етап.

З темного порталу, що відкрився перед королем, вийшла нова постать. Це був демон із граційною, але зловісною поставою. Його шкіра була сірою, а очі світилися м'яким сріблом. На плечах плащ, обшитий світлом, що пульсував, мов зорі.

— Кайлен, — промовив король із задоволенням у голосі. — Мій улюблений майстер ілюзій. Покажи їй, що таке справжній страх.

Кора напружилася, тримаючи меч перед собою.

— Ілюзії мене не злякають, — сказала вона впевнено, хоча серце калатало.

Кайлен посміхнувся. Його голос був мелодійним і тихим, але слова пронизували, як лід.

— Тоді давай побачимо, наскільки стійкий твій розум, спадкоємице.

Він простягнув руку, і навколо Кори все змінилося. Тронна зала розтанула, і вона опинилася посеред поля бою. Земля була всіяна тілами її друзів і родичів. Над нею стояв король демонів, що тримав у руках голови Астарота і Нікселіни.

— Вони загинули через тебе, — пролунав його голос.

Кора закричала, але потім її очі заблищали від люті. Вона зрозуміла, що це не може бути реальністю. Вона зробила крок уперед, ілюзія затремтіла, але не зникла.

— Хитро, — сказав Кайлен, його голос звучав звідусіль. — Але цього недостатньо.

Раптом поле бою змінилося на її будинок, який охопило полум’я. Її батьки кричали десь усередині, а Деметра була в пастці під уламками.

— Кора! Допоможи! — кричала подруга.

Кора спробувала наблизитися, але земля під ногами здавалася рідкою, і вона тонула, мов у болоті. Її власний страх почав стискати горло.

— Тобі ніколи не перемогти, — прошепотів Кайлен.

— Це не справжнє, — пробурмотіла вона собі під ніс.

Кора закрила очі, зосередившись на тому, щоб знайти силу всередині себе. Її істинна форма, її демонічна суть, мала бути сильнішою за будь-які ілюзії. Вона почала згадувати всі слова своїх батьків Олівію та Алекс, Астарота та Нікселіну, їхні обійми, підтримку.

Раптом її тіло вибухнуло енергією. Ілюзія розбилася, як розбите скло, і Кайлен відскочив назад, прикриваючи очі.

— Що ти зробила?! — прошипів він, але його голос тепер звучав стривожено.

Кора підійшла до нього, її очі палали червоним.

— Я не боюся тебе. І тепер ти побачиш, що таке справжня сила.

Кайлен спробував створити нову ілюзію, але Кора, вивільнивши свою магію, підірвала простір довкола. Її блискавки вдарили в Кайлена, і він впав на коліна.

— Ти... ти сильніша, ніж я думав, — сказав він, перш ніж зникнути в хмарі диму.

Кора обернулася до короля, який лише усміхнувся ще ширше.

— Непогано, спадкоємице. Але це лише початок, — сказав він, підводячись із трону. — Подивимося, чи вистачить у тебе сили зустріти мене віч-на-віч.