Читати книгу - "Не хотіла Ліза заміж, Янина Кап (Зоя Маг)"

І тут, Ліза зрозуміла, що то мабуть доля….

Так вона і потрапила на роботу до цього «генделика» для обраних. 

***********
Та цього тижня, напарниця слізно про просила Лізу підмінити її на одну зміну. Тому робочих ночей у неї було не дві, а три. Дай Боже їй здоровʼя витримати. 

Як Мишко поїхав, то зовсім сумно стало. Пасинок , звичайно дзвонить по кілька разів на день. Та все ж ій дуже не вистачає його нахабної мармизи та розкосих хитрих очей вдома. Нема за ким підбирати шкарпетки, та гримати, коли калюжу води після себе в ванній лишає. Ех, отак виховуй тих дітей, а вони потім враз виростають і стають самостійними. 
Ліза сиділа в приймальні шефа і перебирала накладні на алкоголь. Очі зливались від недосипу. Страшенно хотілось прийняти горизонтальне положення і просто не рухатись… якийсь час. Сьогодні майже не поспала. Після роботи в магазині, одразу побігла додому. Та й там її чекав сюрприз. Згорів холодильник. Тому швидко довелося вирішувати цю проблему, лишивши собі всього годинку для відпочинку.

Щефа сьогодні ще не бачила. Він сьогодні проводив вечір в компанії якихось друзів в одній з ВІП-кімнат. Ось на кшталт переговорів з продовженням. Ліза організувал все завчасно, приставила до них відповідальну офіціантку Аню та пішла в на гору в кабінет. 
Втома додала і дівчина вирішила зробити собі кави. Пройшовши до каво-машини, поставила білосніжне горня на підставку та натисла кнопку приготування напою. Коли кава була готова, Ліза підхопила чашку та мало не розпале кала гарячу рідину.

— О Господи! Сергій Петрович!! — перелякано видихнула, притискаючи руку до калатаючого серця.

— Ще поки ні, але мені подобається хід твої думок. — пожартував шеф, просочуючись всією своєю фігурою до приймальні. 
— Фух… Налякали. …

Курінний озирнувся і закрив за собою двері. Глипнув робочий стіл.

— А ти чого тут? Хіба твоя зміна?

— З Юлькою помінялась, — відповіла Ліза відпиваючи кави з горняти. —  У неї чергове кохання…— гмикнула. — на все життя. 

Ліза вже не вперше підміняла велелюбну напарницю, та не нарікала. Юля кожного разу обіцяла запросити на весілля, а Єлизаветі зайва тисяча була тільки в радість. 

Сергій кивнув щось своім думкам.

— Може звільнити Юльку. — тихо проговорив шеф і присів на шкіряний диван, що стояв під стіною. — звільнити тебе з того магазину.. — міркував далі. — оформити тебе на повну ставку. — резюмував і втупився в одну точку. — точно! Харашо придумав.. — підвів фінальну риску.

Ліза пила каву біля чарівної машини по добуванню трунку. Дивилась на директора і посміхалась.  От чудний!

— Каву будете?

— Шо?

— кажу, каву будете?

Сергій дивився на жінку у форменій білій блузці та чорній спідниці до колін і не міг зрозуміти, чому біля неї він  серйозний бізнесмен, шанована людина, чоловік якого бояться і поважають перетворюється поряд з нею на кисіль…То щось ляпне, то щось зробить геть незграбне…

Його сімейне життя не склалось. Колишня дружина давно живе за кордоном, діти давно виросли; до речі, не набагато молодші за Єлизавету. Тож чоловік намагався тримати руки і думки в міцній узді. 
— Буду. — кивнув. — а ти давай, закінчуй тут. Все одно не твоя зміна. Ця крутихвістка сама доробить, як прийде. І той-во.. Пішли.. посидиш з нами. Там і дружини є моїх , цих…

— Друзів? — підказала. 

— Ага! Їхні теж…

Швидко допила каву і пішла за шефом. 
Навіщо? Й сама не знала. Дико хотілось спати… Мала відмовитись, та не зробила цього…