Читати книгу - "(не) перша наша дитина, Анна Бачинська"

Минуло чотири тижні з того часу, як Каміла та Даніель завели серйозні стосунки. Їхні відносини розвивалися стрімко, привносячи в їхні життя нові відчуття та емоції. Однак, як це часто буває, навіть у найщасливіших моментах життя може виникнути перешкода.

Для Даніеля настав час повернутися до свого рідного міста. Це було непростим рішенням для обох, але він відчував, що йому потрібно розібратися зі своїми справами та вирішити питання, які чекали його вдома. 

Тиждень для Каміли пройшов дуже важко, її весь час нудило та паморочилась голова. Її єдина подруга Марта, яка витягла її до клубу помітила її стан — Гей подруго, що с тобою?, схвильовано вона запитала.

— Не знаю Марто, цілий тиждень вже нудить.

— Можливо ти вагітна?— запитала подруга в неї.

— Ні, це дурниці, мені лише 24. Яка дитина, ти в своєму розумі!

— Добре, але запитаю, коли в останнє були місячні?

— Не пам'ятаю....., десь місяць тому, а може більше,— схвильовано сказала Каміла.

— Зроби тест та дізнайся. Якщо ти і справді виявишся вагітною, обов'язкого розкажи про це Даніелю. Не одній тобі тягнути це.

Після цієї розмови, Каміла побігла до аптеки та купила 3 тести. Вона дуже хвилювалася, тому що в її плани не входила дитина. Зайшовши додому, вона зашла у ванну кімнату та зробила тести. Щоб час пройшов швидше, вона пішла зробити собі чай. 

— НІ, НІ....., не може бути. Що мені робити?, — запитала сама у себе вона — Я не готова до дитини, — Каміла почала плакати, і ближче до вечора вона вирішила зателефонувати та розповісти про цю новину Даніелю.

— Даніель, мені потрібно тобі сказати щось важливе, - почала вона, відчуваючи, як серце б'ється з нетерпінням. — Я... я вагітна, - промовила вона, зітхнувши від напруги.

На мить час зупинився, але замість очікуваної відповіді від Даніеля, вона почула жіночий голос на тому боці.

—  Ти хто така та чому телефонуєш моєму нареченому? - почула вона з іншого кінця телефону.

—  Вибачте, я шукала Даніеля. В сенсі наречена? - запитала Каміла, здивовано вириваючи своє питання.

—  Так, я його наречена. У нас весілля через 5 днів. Так хто ти така? - сказала його "наречена", і серце Каміли опустилось у ноги, розуміючи, що її життя розгорнулося в інший спосіб, ніж вона очікувала.

Та вже через декілька годин їй телефонує Даніель

—  Привіт, це Даніель. Чому ти телефонувала,щось трапилося? - запитав він з цікавістю.

—  .. Я... я просто хотіла сказати, що... ну, нічого. Просто хотіла дещо сказати, але це вже потім ...  - мовчки промовила вона, відчуваючи, як зламуються її слова.

Даніель відчув настрій у голосі Каміли. —  Все гаразд, Каміла? Ти звучиш дивно. Чи ти в порядку? - занепокоєно запитав він.

—  Так, все гаразд... Просто... можливо, поговоримо пізніше... Прощавай, - сказала вона і натиснула кнопку вимкнення.

Даніель залишився стояти біля телефону, збентежений. Він не розумів, що відбувається, але відчував, що в чомусь прослуховується зв'язок.

Каміла, замислившись над тим, що зараз відбулося, відчувала пустоту і розчарування. Вона не змогла сказати Даніелю правду, і тепер вона відчувала себе ще більше відірваною від нього. Каміла стояла в своїй квартирі, дивлячись на телефон, який вона щойно поклала. Її думки були в безладді, і серце билося швидко від нервів та тривоги. Вона знала, що повинна була бути чесною з Даніелем, але тепер все здавалося ще складнішим. Вона відчувала себе розгубленою і самотньою.

Наступні кілька днів були важкими для Каміли. Вона намагалася зосередитися на роботі, але її думки постійно поверталися до розмови з Даніелем і його "нареченою". Хто вона? Чому Даніель не сказав про неї? Чи дійсно вона його наречена, чи це було якесь непорозуміння?

Каміла вирішила дати собі час на роздуми. Вона знала, що повинна вирішити, як бути далі. Але кожен раз, коли вона думала про те, щоб зателефонувати Даніелю і розповісти про вагітність, її охоплював страх.

Через тиждень після тієї розмови Каміла нарешті зважилася зателефонувати знову. Вона вирішила, що не може тримати все це в собі. Вона повинна була бути чесною і розказати Даніелю про дитину, яку вони чекають.

Вона набрала його номер і затамувала подих, слухаючи, як телефон дзвонить. Цього разу відповів сам Даніель.

—  Привіт, Каміла. Я радий, що ти зателефонувала. Що трапилося минулого разу? Ти звучала так дивно, - запитав він з турботою в голосі.

—  Даніель, нам потрібно поговорити. Це дуже важливо, - сказала вона, намагаючись зібратися з думками.

—  Звичайно. Про що? - запитав він, не підозрюючи нічого.

Каміла зробила глибокий вдих і почала говорити. — Я хотіла поговорити про... наше майбутнє, - обережно почала вона. — Ти коли-небудь думав про дітей?

На іншому кінці лінії настала тиша. Даніель здавався враженим і шокованим. —  Якщо чесно, Каміла, я ніколи не хотів дітей. Вони вимагають багато часу та зусиль, а я завжди був зосереджений на своїй кар'єрі. Діти просто не вписуються в мої плани на майбутнє. 

Серце Каміли опустилося, і вона відчула, як її надії руйнуються. Вона глибоко вдихнула, намагаючись приховати свою розгубленість.

—  Я розумію, - тихо відповіла вона. —  Ну, тоді гарного вечора тобі.

— Дякую, Каміла. Я зателефоную тобі вже завтра - сказав Даніель

Минуло кілька днів, і Каміла прийняла важке рішення. Вона написала Даніелю листа, в якому пояснила, що не може продовжувати їхні відносини. Вона зізналася в своїх почуттях і у тому, що її рішення не було легким. Вона знала, що це може бути кінцем їхнього кохання, але вона також розуміла, що повинна думати про майбутнє своєї дитини.

Вона відправила листа і відчула, як важкий камінь знявся з її серця. Вона знала, що це правильне рішення, навіть якщо воно приносило біль. Каміла була готова почати нове життя, вирощуючи свою дитину самостійно, з надією на краще майбутнє для них обох.