Читати книгу - "Покоївка для незвичайного актора, Анастасія Бойд"

Я дійсно замислилася. Збожеволіти можна з цього, але я дійсно замислилася про те, як мені зручно буде переночувати в Крістофа сьогодні. Ми мовчали, дивлячись один на одного, а потім Шері відчинив "мою" кімнату.

– Заходьте, якщо згодні, - спокусливо посміхнувся Крістоф. – Якщо ні – на добраніч і до зустрічі. А я піду вже спати, бо часу до ранку все менше і менше. 

Він пішов до своєї кімнати, залишивши мене саму у повній паніці. Якщо йти звідси, то як? Чи відчинені двері та ворота? Або... Зазирнула в заманливу кімнату, не стримавши цікавість, і відчула, як же сильно вже хочу спати, а тут – якась мрія, а не помешкання. Прохолодно, затишно, за вікном чутно, як шумлять морські хвилі... А також чутно, як шумить вода в спільній душовій кімнаті. Мої пригоди розпочалися ще тоді, коли я зустріла "Ренді Райда", чи коли мене звільнили з готелю? В будь-якому випадку, мабуть можна піддатися продовженню цих пригод. Я увійшла до кімнати, і зачинила двері зсередини.