Читати книгу - "Здорова, щаслива, сексуальна. Мудрість аюверди для сучасної жінки"

На щастя, природа усе влаштувала так, що більшість приємних речей дають насолоду як на фізичному, так і на емоційному рівнях. Наукою доведено, що дотик (чи то масаж лікаря або коханої людини) підвищує рівень гормонів, які стимулюють імунну систему8. Справжня чудасія, та сам лише запах смаженої цибулі змушує організм виділяти травні ферменти, які допоможуть перетравити їжу під час споживання. Це надзвичайна кмітливість Усесвіту та Матері-Природи, які нам кажуть: «Утішайся сповна цією миттю!»

Проблеми з цією чарівною камою настають лише тоді, коли ми починаємо зловживати. Пам’ятаєте, як у «Чарлі й шоколадній фабриці» Авґуст Ґлуп падає у шоколадну річку і сам перетворюється на цукерку? Без належного контролю незбалансовані органи чуття схильні до зловживання і їм байдуже до ваших внутрішніх спроб хоч якось їх приборкати. Віддавши кермо органам чуття, ми ризикуємо заїхати надто далеко, байдуже, стосується це алкоголю, шоколаду, закупів, сексу, телебачення чи фізичних навантажень.

Таїна істинного блаженства у світі задоволення полягає в самосвідомості, помірності та браку прив’язаності. Хоча практикувати останнє не завжди так просто. Коли мені щось дає задоволення, його хочеться втримати. Розмови з Божественним началом допомогли мені навчитися казати «ні». Щоразу, як тягне до насолоди, я зупиняюсь і запитую: «Божественна Мати, дозволь мені довіритися твоїм безмежним джерелам. Нагадай мені, що задоволення виникає і згасає, але твоя милість і далі наповнюватиме моє життя». Чіпляючись за насолоду, ми ніби не віримо в те, що нам пропонує Всесвіт; ніби стверджуємо, що не віримо в те, що насолоди (чи будь-чого, за що чіпляємося) досхочу і вона завжди чекає на нас. Це допомагає мені залишатись уважнішою. Я знаю, що немає сенсу за щось хапатися, бо, якщо роззирнутись, я помічаю, скільки всього прекрасного мені подарували.

Ще один спосіб не прив’язуватися – коли відчуваєте задоволення, спробуйте глибоко відчути нинішній момент, насолоджуйтеся й одночасно відпускайте.

Ціль № 2: Процвітання

Другою життєвою метою є «артха», чи, іншими словами, шляхи та методи забезпечення заможного життя. Артха має справу з засобами, які допомагають нам рухатися далі по життю. Так житло, достатня кількість грошей, щоб сплачувати рахунки, міцне здоров’я, якісний одяг і навіть iPhone є прикладами тих засобів, які полегшують життя.

Нам подобаються достаток та міцне здоров’я, точнісінько як і насолода. Приємно спокійно собі відпочивати, знаючи, що твої основні потреби задоволено. Важкувато розмірковувати над сенсом життя, коли випадає закладати ювелірні прикраси й сваритися з представниками компанії, що обслуговує вашу кредитну картку. Аюрведа не лише спонукає нас до фінансового процвітання, а й наголошує, що без фінансової свободи наш подальший розвиток у самопізнанні примарний. Чому? Тому що коли ми бідкаємося через гроші, нас легко збити з пантелику, нас наповнює страх і ми втрачаємо пильність. Те саме стосується і здоров’я. Коли хворіємо, важко медитувати, допомагати дітям з домашнім завданням чи розпочинати омріяну справу.

Дисгармонія артхи виникає, коли ми перетворюємося на скнар чи занадто переймаємося матеріальними цінностями. Якщо маємо тринадцять відтінків помади для збільшення губ, але нас тішить думка про купівлю ще однієї, то, ймовірно, ми страждаємо на ненажерливість. Ніколи не забуду, як колись забігла до сусідки. У неї назбиралося 157 м’яких іграшок. Від підлоги до стелі попід мурами стояли стоси взуття (деяке і досі в коробках). У вітальні на невидимому ліжку лежала гора сумок, більшість із цінниками. У її житті рушійною силою стало придбання речей. Поступово вона створила захисну бульбашку з ведмедиків, високих підборів і сумок. Гадаю, якщо бути чесними з собою, то в кожній із нас живе маленька скажена любителька ведмедиків. Аюрведа вчить нас приймати любов до м’яких іграшок, не дозволяючи їм себе задушити.

Дисбаланс артхи також виникає, коли ми хибно вважаємо, що нам нічого не треба. Мені відомо кілька духовних особистостей, які відчувають себе винними через те, що хочуть мати такі блага, як тепла оселя, зручний одяг чи шоколадка (навіть якщо вона органічна й усіх принципів справедливої торгівлі дотримано). Це вже інші крайнощі артхи, які так само руйнують наш добробут. То який же висновок? Нічого поганого в тому, що вам потрібні речі, немає за умови розважливого ставлення і використання їх задля досягнення вищих благ.

Ціль № 3: Сповзайте з ліжка з метою

Третя життєва мета – «дхарма», тобто наше головне призначення в житті. Серед метушні сучасного світу багато хто з нас забуває про цей неймовірний дар – жити в людському тілі (а не, приміром, у тілі медоїда). Аюрведа твердить, що кожна людина приходить у цей світ з певною дхармою, і доки не почнемо її реалізовувати, доти ми не зможемо відчути себе щасливими. Мій духовний наставник Род Страйкер каже, що у Всесвіті існує так звана «порожнеча», яку треба заповнити. Допоки ви не вигадаєте, як себе реалізувати і втілити власне призначення, між вами й тим, ким прагне стати вище «Я», пануватиме розлад.

Реалізація дхарми не завжди означає праведність. Вона не має нічого спільного з тим, що ми називаємо «працею». Це радше той унікальний внесок, який ми робимо у будь-яких життєвих обставинах, безвідносно до того, робота це, стосунки чи якийсь проект. Ба більше, деякі професії, визнані у суспільстві як непрестижні, відіграють дуже поважну роль на космічному рівні. Ви коли-небудь зустрічали людину, яка, на думку суспільства, робить низькосортну справу, але при тому щиро закохана у свою працю? І завдяки цій справі покращується й ваше життя. Це і є втілення особи, котра справджує власну дхарму.

Пам’ятаю, якось в аеропорту я зайшла до вбиральні. Там стояла жінка, яка відповідала за те, щоб було вдосталь туалетного паперу, умивальники блищали і диспенсер паперових рушників працював. Щойно я зайшла, мене ошелешили словами:

– Привіт, красунечко, як справи? Яка ж ти сьогодні гарнюща! – Я уявила собі, як решта втомлених мандрівкою жінок натягують колготки в кабінках під мелодію її доброзичливості.

– Вдалого дня, сонечко! – нагадала мені жінка, коли я виходила.

І знаєте що? Їй вдалося змінити мій день на краще. Власне, її щире привітання лишилося зі мною протягом усієї днини. Й от тепер ви читаєте про неї. Ні простір, ані час не завадили світу про неї довідатися. Та жінка лише стояла собі цілий день у громадській убиральні й повторювала ту саму фразу. Це могло бути стандартне привітання: «Вітаю, як справи?» – але натомість жіночка була щирим утіленням чарівності. Вона використовувала роботу як засіб до спілкування, підбадьорювала і нагадувала нам, що навіть у смердючих вбиральнях аеропорту маємо нагоду поділитися щирою добротою.

Для того щоб перейти на шлях реалізації нашого найголовнішого призначення, слід віднайти баланс і почути внутрішній голос інтуїції. Більшість людей, які дійсно закохані у власну справу, кажуть, що не мали вибору, їхня робота сама їх обрала. Вони стверджують, що, беручись до улюбленої справи, відчувають нестримний приплив енергії. Дослідники, як, наприклад, Михай Чиксентмихаї, говорять про існування в психології так званого стану творчого потоку, який відчувають люди, коли працюють у злагоді зі