read-books.club » Сучасний любовний роман » Моя не маленька слабкість, Талі Верне 📚 - Українською

Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

125
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Моя не маленька слабкість" автора Талі Верне. Жанр книги: Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 88 89 90 ... 100
Перейти на сторінку:

        - Не смій! Я хочу відчути його, - я повернув свою руку до її клітора і синхронно із поштовхами почав потирати його, вона тільки стогнала піді мною і я спостерігав блаженну картину: жінка, яку я кохаю, лежить на столі в моєму кабінеті і отримує задоволення. Я входив в неї, здавалося, вічність і кожен наступний поштовх здавався останнім, коли вона стиснула мене всередині себе і викрикнула моє ім’я, було зрозуміло, що вона вже отримала своє задоволення. - Моя дівчинка! - Ввійшовши в неї ще декілька разів, я відчув, як вибухнув власним задоволенням. Все ще під враженнями від цього спонтанного сексу, ми дивилися один одному в очі.

        - Це було прекрасно, - вона піднялася, щоб легенько поцілувати мене в губи.

        - Тільки тому, що це були ми. Я кохаю тебе, рисеня. - Я вийшов з неї і натягнув сукню їй на ноги і плечі.

        - І я кохаю тебе, шафо.

        Привівши себе до більш менш нормального вигляду, ми вирішили спуститись пошукати Асю, адже дівчинка залишилась там одна з Артемом. Він її, звісно, в образу не дасть, проте, хто буде захищати дівчину від самого Артема? Ми побачили, що ці двоє мирно балакають за барною стійкою і відверто здивувалися, бо раніше Ася навіть не збиралася йому «привіт» говорити. От тільки підійшовши до бару, я збагнув, чого вони так мирно сидять обоє - бо бухі до несвідомості. Як тільки вони язиком могли рухати? Я запитав бармена скільки вони випили, в той час, коли Лана повела Асю вмиватися, щоб хоч трішки отямитись і протверезіти.

        - Чого вона блять буха? - Я вхопив Артема за сорочку і стряс, хоча друг теж не надто лико в’язав.

        - Во-на са-ик-ма, - крізь гикавку промовив він, і я хотів його тріснути, - я хотів ик зупинити, але.

        - Мовчи, герой-коханець. - Я відпустив його і кивнув бармену, аби той приніс наше чарівне зілля від перепою.

        - Ти ж розумієш, що таким чином відштовхнеш її? Вона ж завтра прокинеться з бодуна і все згадає, брат. - Він тільки сумно кивнув. - Горе ти моє, що ж нам робити? - Пробурмотів я собі під ніс. Лана з Асею повернулися з вбиральні, дівчина виглядала не надто тверезою, проте, вона стояла на ногах - це вже добре.

        - Я викличу їй таксі додому, - мовила Руслана.

        - Не треба, у нас на такий випадок є водій, який відвозить інколи наших клієнтів, зараз я його викличу. - Я кивнув на Артема, і Лана тільки помахала головою від відчаю. - Тут повний пиздєц, інше слово підібрати неможливо.

        - Згідна. Що з ним робитимеш? - Я глянув знову на Артема, він допив вміст стакану, який вручив йому бармен і ліг на стійку.

        - Він хотів, - почала Ася щось тихо говорити. Голос в неї був тихий, але доволі зібраний, - щоб я довірилась йому. Я сама напилась.

        - Сонце, - сказала їй Лана і обійняла її. - Він і справді хороший, щоправда інколи ідіот.

        - Є трохи, - сміючись погодилась Ася, мабуть, алкоголь трохи послабив дію і дівчина розуміла все, що відбувається. - А як він потрапить додому?

        - О, цей бовдур потрапить додому, як тільки я посаджу вас у машину. Сьогодні у нього особливе таксі. - Лана кивнула в знак згоди.

        - Я сам! - Тут же прокинувся Артем і почав вставати зі стільця, щоправда спроба була не надто вдалою, і він завалився назад.

        - Друже, якщо ти почнеш так себе поводити перед жінками - я вріжу. - Пригрозив я йому.

        - Мовчу, - він зробив жест, ніби замикає рота на ключ і Ася знову засміялась. Що трапилось поки нас не було? Я не міг збагнути.

        Відправивши дівчат з нашим водієм, я повернувся до Артема. Той вже приходив до тями трішки. Мені хотілося вибити з нього всю дурь. Цей ідіот профукав шанс розкритися Асі, як приємний хлопець, а не мафіозі, замість цього вони набухались. Чудово! Іншого коментаря в мене до цієї ситуації немає. Добре, що хоча б цей бовдур вранці допоміг мені підписати договір на купівлю будинку.

Друзі, не забувайте, що ваш коментар - важливий для мене, щоб розуміти ваші емоції та враження. Якщо ви ще не підписані і не поставили свою вподобайку на цю історію, то не чекайте - зробіть це. Буду рада вас бачити в своїх соціальних мережах, instagram - @tali.verne_author
tik tok - tali.verne, telegram - Талі Верне|Автор книг на Букнет❤️‍
Обняла, ваша Талі!

1 ... 88 89 90 ... 100
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя не маленька слабкість, Талі Верне», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"