Читати книгу - "Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Робить це так неочікувано, що скрикую та одночасно дзвінко сміюся. Таке вперше виробляє.
- Я бачу тобі весело, - несе мене у невідомому напрямку.
- А чого мені плакати? - кидаю у нього.
- Плакати ти точно не будеш, - відповідає та проходить до іншої кімнати.
Саме тут ставить мене на ноги. Це його спальня. Вона має світлі стіни та темні меблі. Хоча зараз плювати на інтер’єр.
Олександр кокетливо стріляє в мене очима, а я тягнуся його роздягати. Хочу зняти з нього піджак, але зупиняє. Мовить:
- Куди ти спішиш? На літак? Чи може на потяг?
- Нікуди, - розгублююся та зупиняюся. – А що?
- Дай насолодитися тобою, - відповідає, а його руки починають власно ходити моїм тілом. Складається враження, що вивчає його, немов вперше бачить, але це не так.
Але від цього не менш приємно, а навпаки... Відтягування від основного діла п'янить та робить так, що я не просто уже мокра, а з мене хлине водоспадом, а внизу солодко тягне та пульсує.
А це він поки мене навіть ще не роздягнув. Тільки обіймає та вогнисто цілує. І робить сьогодні все максимально ніжно, що я аж вражаюся… Це не схоже на нього. Зовсім…
Нарешті опускає застібку сукні донизу, а я одразу підіймаю руки догори. Олександр допомагає скинути вбрання. І постаю перед ним у чорній білизні та панчохах.
Ушпиляюся йому в очі, де бачу захват та бажання. Він жадає мене… Сильно…
Я одразу тягну руки до його поясу, хочу встати на коліна, щоб…
- Ні, - не дає мені опуститися та обіймає.
- Чому? - не розумію його відмови та вивалюю на нього очі, які округлі від подиву.
- Бо я хочу не так, - шепоче, зариваючи руку в моє волосся, та куйовдить. Покриває поцілунками шию, а за мить я опиняюся на ліжку та розтаю в прелюдії.
Олександр не відпускає з обіймів та обціловує ледь не кожний сантиметр. Від чого стону та прошу пересохлими губами його, а він знущається. Покриває губами шию, ключиці, живіт та не слухається мене.
Чорт! Я досі в білизні та йорзаюся під ним, мов вуж на пательні.
- Не муч мене, - пхикаю. - Дай себе… Прошу…
- Я не мучаю тебе, - легенько проводить рукою по тканині трусиків, що наскрізь мокра та ледь чутно починає масувати горб задоволення. - Даю тобі насолоду. Я хочу бачити, коли тобі добре, а також як ти хочеш мене…
Стогну та вигинаюся. Я зараз заплачу, якщо він продовжуватиме такі ігри.
- Дай більшого, - вблагаю та заглядаю в очі чоловіка, які завжди волію бачити, бо вони… Бо вони кохані для мене.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тепер твоя. Книга перша, Єва Басіста», після закриття браузера.