Читати книгу - "Подружжя мимоволі"

Тайраш

Скрипнули вхідні двері до будівлі головного імперського архіву і шарудіння паперів, що так ретельно сортувалися помічниками головного архіваріуса, стих.

– Не відволікайтесь. Сьогодні ще мають доставити папери за останній рік із центрального суду. А ми ще з цими не розібралися, – командувала лієра Хеймар, спускаючись крутими сходами.

Робоча сукня вже не приховувала живота, що помітно округлився, але з усім тим, Шейлін навіть чути нічого не хотіла, коли Раш намагався заговорити про те, що не завадило б відпочити. Може, злітати до моря чи куди її душа забажає. Але душа дружини хотіла дихати пилом архіву, а сперечатися з вагітною жінкою, все одно, що на бій з кам'яним тролем виходити, озброївшись самописним пером.

Тому Тайраш Хеймар зціпивши зуби терпів забаганки дружини, але намагався навідуватися до неї якнайчастіше.

– Ти хоч обідала? – суворо запитав Тайраш, спіймавши дружину під руку, коли та спускалася сходами, і тут же обійняв її.

– Їм за трьох, Рашу. Не турбуйся, – Шейлін усміхнулася і м'яко торкнулася губами щоки чоловіка, а потім, вивернувшись з його обіймів, впевнено попрямувала у бік стелажів. – А ти? Чи як завжди – поки тобі не нагадаєш, ходитимеш голодним?

– Нічого подібного! Майл дбає про мене останнім часом, ніби це я ношу двійню, а не моя дружина, – Тайраш наблизився до дружини і забравши у неї стос паперів, пристроїв її на ту полицю, до якої вона героїчно примірялася. – Я ж просив – ніяких тягарів. Клянуся, я пожаліюся нашим мамам, і ти все-таки сядеш удома. Як і належить нормальній дракониці!

Шейлін засміялася.

– Не бурчи! Я ж не забороняю тобі ганятися за злочинцями всієї Імперії. А це набагато небезпечніше, ніж перекладати папери в архіві. До речі... про небезпеку, – вона трохи напружилася і підібгала губи. – Скажи, що відомо про… Іллейну?

Тайраш скривився, немов у нього разом звело всі зуби, але відповів, ретельно підбираючи слова:

– Вона дісталася Ковена людських магів, просила захисту, як обдарована.

– І їй все зійде з рук? – Досить різко скрикнула Шейлі. – Вона мало не вбила тебе! Вона була у змові з...

Шейлін затнулась. Про те, що дядько Повелителя Імперії ледь не занапастив всю расу драконів, воліли не поширюватися.

– Думаю, що на прямий запит Владики видати злочинницю людські маги не зможуть відповісти відмовою. Але гадаю, все одно це буде не скоро, – Раш винувато посміхнувся, наче це його вина, і швидко змінив тему. – Ми запрошені на прийом до палацу. Вважаю, на честь повноліття молодшої дочки вілієра.

– Чудово! Розкажеш, як все минуло, – Шейлін перехопила чергову папку зі стелажу, і її погляд ковзав по написаному. – У моєму становищі такі прийоми зовсім небажані.

– Яке в тебе зручне становище, – глузливо пирхнув Тайраш. – Працювати воно тобі не заважає, а бути на святі вже небажано. Гаразд! – Раш різко наблизився до дружини, забрав з її рук чергову папку, пристроїв її навмання кудись на полиці, і ніжно, дуже обережно обійняв Шейлі однією рукою. – Я хочу, щоб ти мені приділила хоча б добу. Особисто мені. І я не хочу ділити тебе з мамами, членами монаршої династії, у котрих прокинулися дракониці.

– Раш, тут стільки роботи, – вона зітхнула. – Усі записи навмисно перемішані, всі історичні факти… перебрехали! Половини записів про Хранителей не вистачає. Мені життя не вистачить, щоби все тут відновити. Він був на чолі архіву надто довго. Ми маємо передати знання молодому поколінню. Не можна допустити, щоб історія повторилася.

– І все ж я вимагаю виконання подружнього обов'язку. Ти мені винна хоча б вихідні та пиріг з вишнею та шоколадом. Тож збирайся вже. Дві години, як робочий день закінчено. Пожалій хоч своїх підлеглих!

Раш накрив її губи поцілунком, запобігаючи запереченням. Його рука ковзнула вздовж її тіла, долоня накрила живіт, що помітно округлився. Її дихання збилося. І все довкола звично перестало існувати для них двох.

– І завтра маєш вихідний. Це не обговорюється, – хрипким голосом запропонував Тайраш, щойно відірвавшись від губ коханої.

Але не встигла Шейлін відповісти, як замерехтів артефакт зв'язку.

– Нас ні для кого нема? – по-дитячому посміхнувшись запропонував Тайраш, підморгнувши дружині.

– Це Владика, Раш, – Шейлін перевела погляд на артефакт і провела над ним долоню, активуючи.

– Тайраш, – стривожений голос Повелителя вмить змахнув з подружжя весь грайливий настрій. – Інграндін. Її дракониця стала на крило. Але, на мою думку, щось йде не так.

Тайраш, чесно вважав, що Владика драматизує і занадто дбає про першу після Лайрелін драконицю, що прокинулась. Але воно зрозуміло. Все ж таки, це його рідна кров. Обов’язок, честь і ноша будь-якого батька – дбай про своїх дітей. І з кожним днем, кожним поштовхом дітей у животі дружини Раш це усвідомлював все чіткіше та ясніше.

– Незабаром будемо! – коротко відповів Тайраш, деактивуючи артефакт. – Але це не означає, що ти звільнена від подружнього обов'язку.

– Не хочу тебе засмучувати, але гадаю, що додому ми потрапимо не раніше завтрашнього дня. Потрібно доставити Інградін до джерела. Тільки тоді дракониця набуде повної сили. Рушаймо!