Читати книгу - "Гола економіка. Викриття нудної науки"

KFC був чимось більшим, ніж цікавинка, якою я його зробив. Це був матеріальний знак того, що чітко показує статистика: світ стає все більше економічно взаємозалежним. Експорт у світі як частка глобального ВВП зріс із 8 % у 1950 році до близько 25 % нині[245]. Експорт США як частина ВВП зріс з 5 % до майже 10 % за той самий час. Варто зазначити, що основна частина американської економіки все ще складається з товарів і послуг, вироблених для внутрішнього споживання. Водночас, завдяки величезним розмірам своєї економіки, Америка є одним із найбільших експортерів у світі, поступаючись лише Китаю й Німеччині за загальною вартістю. Сполучені Штати можуть отримати значний розвиток від відкритої міжнародної системи торгівлі. І знову — те саме стосується і решти світу.

Розглянувши цей випадок із різних боків, я тепер також напишу обуреного листа. Часом це насправді прояв розуму. Моїм улюбленим є електронне повідомлення, що прийшло у відповідь на статтю, де стверджувалося, що багатша, швидко зростаюча Індія — це добре для Сполучених Штатів. Після звичайного вступу, де припускалося, що моя робота — бути аутсорсером для якоїсь бідної країни з низькими доходами, повідомлення завершувалося словами: «Чому б вам і Томасові Фрідману [автору книги на підтримку глобалізації “Світ плаский”] не поселитися в одній кімнаті? Світ не плаский, це ваша голова така!» Інші були менш ввічливими, наприклад, пишучи в рядку теми електронного повідомлення так: «ТИ ВІДСТІЙ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! (Саме така кількість знаків оклику.)

Незважаючи на всі ці знаки оклику, майже вся теорія й емпірика вказують, що вигоди від міжнародної торгівлі далеко перевищують втрати. Ця тема варта цілої книжки: деякі хороші книжки різко критикують усе — від адміністративної структури СОТ до трагічної долі морських черепах, спійманих сітками для вилову креветок. Однак основні ідеї, що лежать в основі витрат і вигід глобалізації, прості й прямі. Справді, жодне сучасне питання не привабило стільки безалаберних думок. Випадок міжнародної торгівлі заснований на найфундаментальніших ідеях економічної науки.

Торгівля збагачує нас. Торгівля вирізняється тим, що є однією з найважливіших ідей в економічній науці, а також і однією з найменш інтуїтивних. Абрагаму Лінкольну якось запропонували купити дешеві залізні рейки у Британії, щоб закінчити будівництво трансконтинентальної залізниці. Він відповів: «Гадаю, що коли ми купимо рейки в Анг­лії, то матимемо рейки, а вони матимуть гроші. Однак якщо ми зробимо рейки тут, то отримаємо і свої рейки, і свої гроші»[246]. Для того, щоб зрозуміти вигоди торгівлі, ми повинні шукати помилку в економічній науці містера Лінкольна. Я перефразую цей вислів і покажу, як логічна помилка стає явною: якщо я куплю м’ясо у м’ясника, тоді матиму м’ясо, а він матиме мої гроші. Однак якщо я вирощу корову на моєму задньому дворі, тоді матиму і м’ясо, і свої гроші. Чому б мені не завести корову в дворі? Бо це буде величезна витрата часу — часу, який я міг би витратити на щось інше, значно продуктивніше. Ми торгуємо з іншими, бо це вивільняє наш час і ресурси, щоб зробити те, у чому ми кращі.

Саудівська Аравія може пропонувати нафту дешевше, ніж Сполучені Штати. Сполучені Штати, своєю чергою, можуть пропонувати зерно і сою дешевше, ніж Саудівська Аравія. Торгівля зерном за наф­ту — це приклад абсолютної вигоди. Коли різні країни кращі у виробництві різних речей, вони можуть і споживати більше, спеціалізуючись на тому, що вони роблять найкраще, і тоді торгувати цим. Люди в Сіетлі не мусять вирощувати свій рис. Замість цього вони роблять літаки (Boeing), пишуть програми (Microsoft) і продають книжки (Amazon) — і залишають вирощування рису фермерам у Таїланді чи Індонезії. Водночас ті фермери можуть користуватися вигодами від Microsoft Word, навіть попри те, що в них немає технологій і вмінь, необхідних для створення цих програм. Країни, як і індивіди, мають різні природні переваги. Немає сенсу Саудівській Аравії вирощувати овочі, як і Тайґерові Вудсу самому ремонтувати свій автомобіль.

Гаразд, а як бути з країнами, що не виробляють нічого особливо доброго? Зрештою, є бідні країни тому, що вони непродуктивні. Що може запропонувати Бангладеш Сполученим Штатам? Виявляється, серйозні речі, завдяки поняттю порівняльної вигоди. Робітники в Бангладеш не мусять бути кращими, ніж американські, у виробництві того, що може бути вигідним для торгівлі. Радше вони надають нам товари, щоб ми могли витрачати наш час, зосереджуючись на тому, що ми робимо найкраще. Ось приклад. Багато інженерів живуть у Сіетлі. Ці чоловіки й жінки мають докторські ступені з механіки й, можливо, знають більше про виробництво черевиків і сорочок, ніж будь-хто в Бангладеш. То навіщо ж ми купуємо імпортовані сорочки й черевики, пошиті погано освіченими робітниками в Бангладеш? Бо наші інженери в Сіетлі також знають, як конструювати і виготовляти комерційні літаки. Фактично саме це вони вміють найкраще, тобто виробництво літаків створює найвищу вартість їхнього часу. Імпортування сорочок із Бангладеш звільняє їх для цієї важливої роботи, і світ завдяки цьому стає кращим.

Продуктивність — ось що робить нас багатими. Спеціалізація — ось що робить нас продуктивними. Торгівля дає нам змогу спеціалізуватися. Наші інженери в Сіетлі продуктивніші у виробництві літаків, ніж у пошитті сорочок, а от текстильні робітники в Бангладеш продуктивніші у виробництві сорочок і черевиків, ніж у чомусь іншому, що вони також могли б робити (або через що вони не хотіли б працювати на трикотажній фабриці). Зараз я пишу. Моя дружина користується комп’ютерною програмою, консультуючи фірму. А чудова жінка Клементина доглядає наших дітей. Ми наймаємо Клемен не тому, що вона краще за нас виховує наших дітей (хоча іноді я думаю, що це саме так). Ми наймаємо Клемен, бо вона дає нам змогу працювати протягом дня на тій роботі, яку ми добре робимо, і це найкращий можливий варіант для нашої сім’ї, не кажучи про Клемен, про читачів цієї книжки і про клієнтів моєї дружини.

Торгівля забезпечує найефективніше використання обмежених світових ресурсів.

Торгівля створює лузерів. Якщо торгівля переносить переваги конкуренції до віддалених куточків Землі, то й уламки від творчої деструкції не відстають від неї. Спробуйте пояснити переваги глобалізації робітникові взуттєвої фабрики у штаті Мен, який утратив роботу, бо їхній завод переїхав у В’єтнам. (Пам’ятаєте, я був спічрайтером у губернатора штату Мен: я спробував пояснити це.) Торгівля, як і технології, може зруйнувати робочі місця, особливо низькокваліфіковані. Якщо робітник у Мені заробляє 14 доларів на годину за те, що можна зробити у В’єтнамі за один долар на годину, то він має бути в 14 разів продуктивнішим. Якщо ні, то фірма, прагнучи максимізації прибутків, обере В’єтнам. Бідні країни також втрачають робочі місця. Галузі промисловості, що протягом десятиліть були ізольованими від міжнародної конкуренції, а отже, набралися всіх поганих звичаїв, що з’являються через відсутність конкуренції, можуть бути зруйновані безжально ефективною конкуренцією з-за кордону. Хотіли б ви бути виробником Thumbs-Up Cola в Індії, коли на той ринок 1994 року вийшла Coca-Cola?

У далекій перспективі торгівля