Читати книгу - "Обіцяю бути твоєю, Адалін Черно"

— Вибачте.

Дістаю з кишені зім’яті купюри й вручаю йому, кидаючи коротке:

— Без здачі.

Він їде, а я плетуся додому пригнічена. У квартирі згортаюся клубочком на дивані й промотую в голові щасливі моменти з Олею. Адже вона така життєрадісна, весела, усміхнена. І вона обережна. Як вона могла потрапити в аварію? Розумію, що від подібного ніхто не застрахований, але чому вона не зателефонувала мені й не попросила зустріти їх? Я ж чудово керую автомобілем і завжди стежу за дорогою.

Від думок мене відриває телефонний дзвінок, який різко порушує тишу в кімнаті. Я зітхаю, тягнуся до мобільного й машинально відповідаю.

— Увімкни новини, Лєрочко, — удавано солодким голосом каже Ігор у слухавку.

Чомусь від цього його тону спиною скочується крапля холодного поту, а шкіра вкривається сиротами. Ще до того, як я бачу на екрані кадри тієї самої аварії, розумію, що нічого хорошого там не буде.

Ведуча розповідає про те, що сьогодні неподалік від аеропорту міста сталася аварія. Водій таксі не впорався з керуванням і виїхав на зустрічну смугу, де врізався в автомобіль, який я впізнаю одразу ж. Це автівка батька Олі. Я прикриваю очі, а потім відкриваю повідомлення, яке прийшло на мій телефон.

«Буду в тебе за дві години. Будь хорошою дівчинкою й винеси мені свій телефон».

Я відразу ж розумію, що аварія, у яку потрапила Оля — не випадковість. Її підлаштував Ігор, який тепер уже точно ні перед чим не зупиниться.