Читати книгу - "Нестерпний бос. Наречений за контрактом, Астра Вєєр"

Бос повертається з переможним виразом обличчя.

- Більше він сюди не сунеться!

- Вітя заходив у зв'язку з роботою, не просто так, - навіщось ще виправдовую колишнього. Адже, дійсно, приносив зі свого відділу звіти.

Хоча і встиг Вітечка повідомити, як сильно сумує, і що фільми без мене стали нецікаві. Без моїх пирогів він худне, страждає. Коняка Кіра занадто не тішить нареченого. Вона більше полюбляє командувати, дорікати і закочувати істерики з будь-якого приводу.

- Неважливо навіщо, нехай взагалі сюди забуде дорогу!

В очах Бєльського злий блиск з'являється, лякаючий такий. Ось знову починається, а я тільки випила заспокійливий м'ятний чай після ранкової незабутньої поїздочки.

Хм-м... Кирила під час сказу чай не візьме, треба щось інше. Розслабляюче, перевірене...

- Я знаю, що тебе заспокоїть, - висуваю шухлядку у своєму столі та беру м'яку серветку.

- О так, ти не помилилася, Вікторіє, - від злого блиску не залишається і сліду.

Кирило перехоплює мене на півдорозі до розважального кабінету. І ось вже знову цілує, пристрасно, гаряче. Серветка випадає з руки.

Та він знущається!

Я ж інше збиралася запропонувати. А він... він... Варвар справжнісінький! Але цілується ж як до мурашок, що я відразу забуваю, куди щойно збиралася.

У приймальню стукають, перериваючи наше безумство. По-іншому й не назвеш. Таке витворяємо, прикидаючись пристойними людьми. Ну Кирило майже не прикидається, а я-то намагаюся, але хіба це можливо, коли поруч чоловік з чарівною посмішкою на мільйон.

- Ми зайняті, заходьте пізніше, - Бєльський відсилає головбуха.

- Але ви ж самі мені написали прийти, - на порозі топчеться жінка.

- Отже, залишайте документи, потім подивлюся.

Залишаємося одні у приймальні. Кирило знову на мене насувається, а який шалений блиск у потемнілих очах. Після пікніка на галявині йому все ще мало. Хотілося б заперечити, що з мене вистачить, я не така. Ось тільки слабкість під колінами сигнали подає, ще б хоч разок в обіймах боса забутися.

- Гм, а чому тут валяється м'яка серветка? - Кирило помічає на підлозі, те, що я впустила через запаморочливий привід у самому прямому сенсі.

- Ой, це ж я збиралася з тобою пилу протирати.

- Мою пилку? - бос згинає брову.

- Ну так, це тебе ж заспокоює. Я ось і подумала.

- Тобто, ти тоді мала на увазі не поцілунок?

- Е-е... разом пилку протирати до блиску.

Хіба я винна, що у Бєльського свої з цього приводу варіанти.

- Вікторіє, ти диво! Я нікому б не довірив доторкнутися до моїх раритетів. А тобі можна, тобі все дозволю.

Чи варто попросити, щоб заборонив?

Ой, треба було раніше. Кирила вже не зупинити, тягне мене до стіни зі знаряддями для жахливих тортур.

Кумедно виходить. Чуються дзвінки у приймальню, хтось час від часу штовхає двері, входить, виходить. Ми з Кирилом закрилися й зайняті справою важливішою. Сидимо поруч на канапці та протираємо пилку від пилу.

Кхм-кхм... це я так сподівалася, що тільки пилкою займаємося.

- Вікторіє, ну мені пила не замінить тебе, - Кирило не витримує першим і знову обпалює губи поцілунком, викликаючи швидку бригаду метеликів у моєму животі.

До вечора робота протікала бурхливо. Бєльський надовго не відпускав від себе. Голодний Вітя з нецікавими фільмами швидко забувся. Маринка пару разів попадалася в коридорі. Проходила повз і відверталася. Ну і добре, переживу як-небудь.

У мене тепер ще одна з'явилася проблема. Ми їдемо разом з Кирилом додому. В один будинок, вірніше. Але він вирішив, що і на один поверх. Впевнено виходить зі мною з ліфта, підходить до квартири.

- Кирило, я пам'ятаю про шарлотку. Пізніше принесу, - натякаю, що хотіла б залишитися ненадовго одна.

- Навіщо нести? Ми зможемо і тут її спробувати.

Забирає у мене ключі та рішуче відчиняє двері.

- Добре... але все одно її ще треба спекти. Не хочу тебе надовго затримувати…

У думках ще додається, що я не встигла ліжко застелити, речі з шафи валяються. Поспішала на зустріч до лімузину. Ох, скільки всього потім сталося.

Кирило обіймає мене однією рукою за талію, і заводить у передпокій.

- Я допоможу тобі, Вікторіє, - душевненько вимовляє на вушко. - Ти намагаєшся для мене стільки днів, а я просто їм, як останній ненажера. Недобре виходить. У наш останній день пирогів приготуємо разом шарлотку.

Присягаюся, пилка босові не падала на голову!