Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 82.

У мене зайняло трохи більше ніж годину, щоб розв'язати всі свої питання на сьогодні.  І вже зараз, стоячи на світлофорі, я обмірковував всі ходи, які міг скоїти проти Бурдена.  Я хотів вчинити розумно, хотів убезпечити Олівію і хотів зробити так, щоб вона не пошкодувала про те, що все-таки зважилася бути зі мною. Я сховав свої емоції, засунув їх у величезну скриню і закрив на три замки.  Зараз, саме зараз мені потрібно було бути холоднокровним.   

  

Тео буде діяти, в цьому у мене навіть не було сумнівів, він не здасться просто так. Бурден був занадто сильним суперником, щоб я наївно міг думати, що він забереться геть і дасть нам спокійно жити.  

  

- Ну, ворушися!  - Я вдарив по керму і прокричав у вікно, машина попереду мене тягнулася, як черепаха.  

  

Залишався ще один чоловік з яким я мав порозумітися, і відтягувати цю розмову далі було просто неможливо. Зараз мені потрібно було розв'язати питання з Сав, розставити все на свої місця і порвати з нею стосунки.  Я повинен був зробити це все ще дуже давно, але, звичайно, я дотягнув до останнього. Сука!  

  

Телефонуючи у двері її квартири, я вже починав злитися, п'ять хвилин я стукав і дзвонив, але на мене ніяк не реагували. 

  

- Сав!  - Прокричав її ім'я, я думав, що почую хоча б шум кроків або шелест тканини, але ні, нічого не було.  

  

Уже ні на що не сподіваючись, я смикнув за ручку дверей і вони відкрилися.  Якого чорта?!  Різко увірвавшись в будинок, я побачив, що всі речі навколо були розкидані, посуд розбитий, але дівчини не було ні в одній з кімнат. Почавши набирати її номер телефону, я зрозумів, що це марно, оскільки оператор противним голосом мені повідомив, що телефон недоступний.  

  

Бісові думки лізли в голову, одна думка змінювала наступну, і кожна нова була гіршою за попередню. "Все нормально" - я намагався себе в цьому переконати, зараз я поїду в її улюблене кафе, і вона виявиться там, або в парку, або ... в салоні...  

  

- Блять!  Блять!  Блять!  

  

Я вдарив кулаком у двері салону краси, в якому Сав не бачили вже як мінімум тиждень. Я був у всіх місцях, де вона могла б бути. Але ніде, сука, ніде її не було. 

  

Звичайно, я до останнього тішив себе тим, що все було добре, відкидаючи усвідомлення очевидного ... 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно