Читати книгу - "Жахослов"

– Я знаю. Він від нього.

Руки Мері Джейн застигли, випущена блузка повільно осідала в неї на колінах. Кіт розкрила конверт, як робила вже багато разів. Почерк анітрохи не нагадував червоні карлючки, розміщені в газетах. Цей лист не належав перу Джека, який любив писати, спілкуватися, вихвалятися і від душі тішився своєю поганою славою. Автор мав твердий вишуканий почерк і користався чорним чорнилом, а сам лист мав зосереджений діловий тон. Це була пропозиція здійснити обмін. Автор здавався розважливою людиною – чи принаймні такою, що вважає свої дії розумними.

Вона простягнула листа жінці, не насмілившись уточнити, чи вміє вона читати. Келлі неохоче взяла його, і Кіт стежила, як її очі рухалися туди-сюди вздовж рядків, всотуючи їхній зміст. Бачила, як тонкі руки жінки затремтіли. Дивилася, як Келлі підіймає голову, щоб зустрітися з нею поглядом, у якому стрімко наростав жах.

– То ось чому ти прийшла? – спитала вона придушеним голосом.

Кіт рішуче затрясла головою.

– Ні! Не треба про мене так думати.

– А тоді чому? Нащо ти показуєш мені це? Нащо шукати мене, коли я в безпеці?

– Тому що я думаю, ми можемо впіймати його. Здається, я знаю що робити. Не знаю, звідки йому відомо про Люціуса, але, гадаю, ми можемо заманити його і спіймати, Мері Джейн.

– Дозволь, я казатиму прямо: цей чоловік хоче укласти з тобою угоду. Моє життя в обмін на те, що твоєму братові відчутно покращає? І ти не хочеш піти на цю згоду?

– А це спрацює? – з викликом спитала Кіт.

Келлі знизала плечима.

– Може, якщо автор цього письма наділений якоюсь власною силою. Якщо ж ні, то ні.

– Що ж, Мері Джейн, я не вірю, що це допоможе. Я не вірю, що він наділений якоюсь силою, інакше він не намагався б викрасти хоч трохи твоєї. Я не вірю, що він може мені щось запропонувати, а якби й вірила, то не стала б купувати здоров’я Люціуса в такий спосіб – може, я нічого не тямлю в чаклунстві, але я розумію, що це зависока ціна. Якби я володіла всім багатством світу, я витратила б його на те, щоб поставити мого брата на ноги, але я не стану пропонувати одне життя замість іншого. Просто на стану. У мене вже достатньо смертей на совісті, вистачить до скону, – вона потерла долонями обличчя. – А Нед Воткінз помер – ти знала про це?

Судячи з виразу обличчя Келлі, не знала.

– Бідолашний малюк. Що сталося?

– Повісився в сараї, в саду батьківського дому. Він казав, що постійно бачить їх – бачить Темну Енні й Кеті Еддоуз. Казав, що вони не промовляють ані слова, лише стоять біля його ліжка вночі й дивляться на нього.

Келлі зітхнула.

– Іноді вони залишаються поряд. Мертві. Вони слідують за тими, хто їх знайшов – іноді за вбивцею, а іноді просто шукають перше добре серце, яке трапиться їм по смерті. А ти не бачиш Ліззі?

Кіт похитала головою, запитуючи себе, яке ж тоді в неї серце, і нахилилася, аби взяти листа з пальців Келлі.

– Як ти вже наголошувала, я дуже далека від будь-якої магії.

Вона помахала кремовим аркушем.

– Це єдиний відомий мені спосіб допомогти, Мері Джейн, але я потребую твоєї співпраці.

– Хочеш використати мене як наживку, – хихикнула жінка, і Кіт кивнула.

– Так. Вочевидь, ніхто більше на це не підійде.

– А твій інспектор про це знає? Про цього листа?

Кіт похитала головою під пильним поглядом жінки.

Келлі криво всміхнулася.

– Якщо ти розповіси йому про відьом та магію, він вирішить, що ти божевільна. Якщо покажеш йому листа, адресованого міс Кетрін Касвелл, він зрозуміє, що ти не та, за кого себе видаєш. Виникне забагато питань, і ти не зможеш відбрехатися.

– Якщо він дізнається, що я жінка, моє життя стане таким, як було колись. Мені знов доведеться по крихтах збирати гроші, аби прогодувати трьох людей. Я не повернуся до цього безпорадного стану.

– Знайди собі багатого чоловіка, ти досить гарненька.

– Де я можу знайти собі багатого чоловіка? Якщо це так легко, чому ж ти досі цього не зробила?

Атмосфера між жінками зробилася напруженою. Кіт глибоко вдихнула і спробувала промовити без дрижання в голосі:

– Але це я можу зробити. Якщо допоможеш, я зможу виманити його, і тоді він не виживе, обіцяю тобі.

Вони обидві здригнулися від дзвону металу в її голосі і того, що, вони обидві знали, має бути зроблене.

– Він помре за те, що зробив з Поллі, Енні, Елізабет, Кеті. Він помре за те, що збирався зробити з тобою. Якщо його спіймають, він без жодного сумніву піде на шибеницю – але перед тим він розповість кілька таємниць і зруйнує кілька життів. Навіть якщо ніхто не повірить, що ти відьма, Мері Джейн, вони дізнаються, що я жінка, і тоді моєму життю настане кінець.

– Отже, ти теж станеш убивцею, – зауважила Келлі.

Кіт похитала головою, не спростовуючи її правоти, просто не бажаючи про це думати. Вона акуратно згорнула папірець і вклала назад у конверт, наче це було найважливіше, що вона мала зробити в цей момент. Вона встала і кашлянула.

– Я зроблю це, – безпристрасним голосом промовила Келлі. Кіт застигла на місці. Її згода, хоча й вирішувала одну проблему, одразу ж створювала чергу інших.

– Ти впевнена?

– Великий Боже, Кіт Касвелл, ти вистежуєш мене, втягуєш у цю божевільну авантюру, а тепер хочеш знати, чи я впевнена? – Келлі різко засміялася. – Упевнена. Це єдиний шанс, що я знову зможу спокійно ходити вулицями – ну, наскільки взагалі вулиці бувають спокійними для таких, як я.

Кіт мовчки кивнула. А тоді промовила:

– Я дам оголошення в розділі знайомств у газеті, як він і просив. Нам потрібна буде адреса, щоб відправити його…

– Не сюди, заради Бога.

– …в якесь усамітнене місце.

– Я саме знаю одне таке.

Х

До цього дня Кіт лише двічі бувала в цьому магазині. Вперше – у відповідь на повідомлення від містера Віна, за тиждень після батькової смерті. Один із китайських хлопчиків прийшов до будинку пастора, і Луїза, ледь притомна, доки Кіт не покликала її до дверей, закричала на хлопчика, аби той забирався геть. Він утік, впустивши прямокутну білу картку, яку підібрала Кіт і поклала в кишеню. Адреса, виведена на звороті прямим почерком, привела її до Лаймгаузу в магазин, у якому можна було знайти всі можливі трав’яні тонізуючі засоби.

Їй подобався запах,