Читати книгу - "Останній дон"

що гадає переспаною ніччю і пакою готівки пом'якшити його? Має його за такого собі простачка? Він завжди високо цінував її розум, та, мабуть, тепер вона просто перетворилась на одну з тих зарозумілих голлівудських актрис, які гадають, ніби все на світі годні купити за своє тіло і за гроші? Та все ж він не міг позбутися думки про її вроду. Зрештою, після всіх цих років вона усміхнеться йому, причарує його, підкориться йому. Хай там що буде, але ця ніч його.

Сканнетовими погрозами повернути назад Лія не переймався. Він знав, що ззаду на дорозі їх екскортують ще три машини, а сам він виконував прямі вказівки. Вже коли б зовсім край, то він міг просто убити Сканнета. Одначе у вказівках неоднозначно наголошувалось, що перед смертю на Сканнетові не мало бути жодного сліду насильства.

Вона в'їхали у відчинену браму, і Сканнета вразили розміри мисливської хатини. Вона радше скидалась на невеличкий готель. Сканнет вийшов із машини і потягнувся усім тілом, розправляючи руки і ноги. Уздовж самої хатини були припарковані п'ять чи шість автомобілів, що також примусило його замислитись на одну мить.

Вацці підвів його до дверей і відчинив їх. Водночас Сканнет почув, що через браму в'їжджають ще кілька машин. Він подумав, що приїхала Атена. Побачив, що припаркувались три машини, з кожної вийшли по два чоловіки. Відтак Лія провів його через центральний вхід у хатину і далі у вітальню з величезним каміном. Там, сидячи на канапі й чекаючи на нього, був чоловік, якого він ніколи раніше не зустрічав. Цим чоловіком був Кросс Де Лена.

Далі все відбувалося дуже швидко. Сканнет сердито спитав:

— А де Атена?

Після цього двоє чоловіків схопили його за руки, ще двоє приставили до його голови пістолети, а сумирний на вигляд Лія смикнув його за ноги, і він гепнувся на підлогу. Потім Вацці попередив:

— Ризикуєте розпрощатися з життям, якщо не будете точно виконувати все, що вам скажуть. Не сіпатись. Лежати спокійно.

Ще одна, зовсім інша людина, наклала на Сканнетові щиколотки наручники, далі його звели на ноги й поставили перед Кроссом. Сканнета здивувало, наскільки безпорадним відчув він себе навіть тоді, коли руки відпустили. Здавалося, що пута на ногах скували всі його фізичні сили. Він спробував принаймні добряче врізати тому недоміркові, але Вацці відступив крок назад, і хоч Сканнет підстрибнув, та не зміг втримати рівноваги за допомогою самих тільки рук.

Вацці дивився на нього з холодним презирством.

— Нам відомо, що ви людина запальна,— спокійно відзначив він,— але саме тепер слід братися за розум. Сила тут ні до чого.

Сканнет, здавалося, зважив на його пораду. Гарячково запрацювала думка. Якщо б мали намір його убити, то прикінчили б давно. Гаразд, погодимось і почекаємо. А далі візьмемо своє. В одному він був упевнений. До такої операції Атена була непричетна. Не звертаючи уваги на Вацці, він обернувся до людини, що сиділа на канапі:

— Хто ви, в біса, такий?

— Мені потрібно від вас кілька речей,— замість прямої відповіді сказав Кросс,— а потім поїдете собі додому.

— А якщо я не погоджуся, то мене катуватимуть, чи не так? — засміявся Сканнет. Йому спало на думку, що все це було схоже на якусь заяложену голлівудську сцену в якомусь паршивому фільмі, що його знімають на студії.

— Ні,— буденним голосом заперечив Кросс,— ніяких катувань. Ніхто й пальцем вас не торкне. Я хочу, щоб ви сіли за отой стіл і написали для мене чотири листи. Один на студію «Лоддстоун» з обіцянкою ніколи не потикати носа на його територію, один Атені Аквітан з вибаченнями за колишню поведінку і з обіцянкою більше до неї близько не підходити. Ще один в поліцію з признанням, що ви придбали кислоту з метою ще одного замаху на вашу дружину, і ще один лист на моє ім'я, де викладете суть відомої вам таємниці про вашу дружину. Все просто.

Сканнет, кульгонувши, стрибнув у бік Кросса, але один із присутніх встиг його штовхнути, і довелось розпластатися на протилежній канапі.

— Не чіпати його,— різко скомандував Кросс.

Сканнет, спираючись на руки, поштовхом звівся на ноги.

Кросс показав пальцем на стіл, де лежав стосик паперу.

— Де Атена? — спитав Сканнет.

— Тут її немає,— відповів Кросс. — Всім, крім Лії, вийти з кімнати,— наказав він. Всі, кого це стосувалося, щезли за дверима.

— Сядьте за стіл,— звелів Кросс Сканнетові. Сканнет підкорився. — У мене до вас дуже поважна розмова. Припиніть показувати своє геройство. Я хочу, щоб ви слухались. Не робіть дурниць. Ваші руки не зв'язані, і це може викликати у вас ілюзію всесильності, наштовхувати на невиправдане відчуття зверхності, непереможності. Все, що мені від вас треба, то тільки написати ті листи, і тоді будете вільні.

— Поцілуйте мене в дулу! — презирливо вицідив Сканнет.

Кросс обернувся до Вацці й сказав:

— Даремно марнуємо час. Вбити його.

Кросс вимовив це рівним голосом, і саме в буденності його тону було щось жаске. Тієї миті Сканнет відчув страх, якого не знав від самого дитинства. Вперше до його свідомості дійшло, що означали всі ті люди в хатині, вся та сила, що налаштувалася проти нього. Лія Вацці не зробив ще жодного руху в бік Сканнета, як той сказав:

— Згода. Я напишу. — Узяв аркуш паперу і почав писати.

З лоскітним відчуттям лукавства в душі він написав листи лівою рукою. Як деякі добрі спортсмени, Сканнет майже однаково володів обома руками. Кросс зайшов зі спини й спостерігав, як він пише. Сканнет, відчувши сором за своє миттєве боягузтво, твердо вперся підошвами в підлогу. На свою спортивну координацію він покладався, перекинув ручку в праву руку і зірвався на ноги з наміром штрикнути Кросса в обличчя, сподіваючись поцілити тому бовдурові в око. Все сталося блискавично, рука злетіла вгору, різкий поворот торсом, одначе, на його подив, Кросс легко ухилився від удару. Попри спутані ноги Сканнет все ж намагався доскочити до супротивника.

Кросс спокійно зміряв його очима й сказав:

— Таке дозволяється робити тільки один раз. Свій шанс ви уже використали. Тепер покладіть ручку і дайте мені ті аркуші.

Сканнет слухняно підкорився. Кросс перечитав написане і сказав:

— Тут нічого немає про таємницю.

— Писати про це я не буду. Вишліть цього геть,— він вказав на Вацці,— тоді скажу вам особисто.

— Займіться оцим,— звелів Кросс і передав аркуші Лії.