Читати книгу - "Щоденник Яти Ольше. Том 1, Наталія Шепель"

- Так. І це саме жахливе. А до того, щоб не такі вже й стихійні, портали перетворились на контрольовані залишилось дві спроби. Мені Лавер про це сказав.

- А щодо порталу в аномальній зоні?

- То дійсно випадковість, якою одразу ж скористувались демони.

- Треба про це вчителю розповісти. Може він знає якесь заклинання.

- Я навіть знаю в якому напрямку шукати: очищення. Треба очистити місто від слідів цих порталів. За допомогою можна звернутися до жерців, але при умові, що вони стоять за цим, ти й сам розумієш.

- Не допоможуть, а лише посприяють.

- Так. Я порадила евакуювати жителів міста. Та мене ніхто не послухав. Я написала листа до Террі. Відповіді ще не отримала.

- Давай підіб’ємо підсумки. Демони готують портал, щоб проникнути в місто магів, та вбити мешканців. А потім прийдуть жерці й допоможуть врятувати залишки маг-рівірців, чим змусять магів стати боржниками.

- Іншої мети не бачу. От тепер сидимо й розгадуємо, кому це може бути вигідно з місцевих. Хто залишив мітки для стихійних порталів? Хто ця загадкова дівчина, яку шукають? Й нащо вона їм? В жертву принести? З’їсти? А може найвищий демон хоче з нею одружитися?

- А маг якого арештували, а потім втік не міг?

- Хіба що він залишив мітки до того як його затримали. Але хтось їх поновив майже перед першим нападом. Санрей в цей час вже сидів в тюрмі. Завтра до школи, а потім знов зайду до Німідора. Він каже, що я одночасно позитивно впливаю на пошук відповідей, та паралельно задаю багато нових питань, що, на перший погляд, лише заважає вирішуванню проблеми.

- А коли відкриється передостанній портал?

- Очікуємо вночі з третього на четвертий день тижня.

- Я прикладу всі сили, щоб до цього часу повернутися з відповіддю, чи без. Саму я тебе в цьому місті не залишу. Навіть при такій охороні як Самідір, - й обережно погладив пухнастий білячий хвіст.

23.11.157р.

Маг-Рівік

Перевірки, перевірки й ще раз перевірки. Вони почались зі школи та гуртожитків, а після перемістились на місто. Магічна варта шукала загадкову дівчину. Улла мені на вушко розповіла, що за допомогою якогось артефакту відстежують зв’язок з демонами. Та все марно.

В мене в голову одразу прийшло питання: раптом дівчина померла від лихоманки? Декана від цього питання аж перекосило. А що з ним трапилось коли до школи завітав особисто Асгейр фот Хейнн в компанії зі своїм учнем. Навіть в мене в голові всі голоси замовкли.

А те що відбулось далі, взагалі змусило декана пошкодувати, що не спостерігав за мною всі двадцять чотири години з дня моєї появи в цьому світі. Асгейр фот Хейнн взяв й розповів, що ми з Вальдегором володіємо “ключами”, й двох буде достатньо щоб очистити місто від демонічної сили. Добре що присутнім при цій розмові був лише Лавер, а не все місто.

Крок за кроком всі мої таємниці перестають бути таємницями.

***

Час для очищення обрали коли почався відкриватися черговий портал, щоб трохи магії потрапило й на ту сторону, як доказ, що в цьому світі демонам не раді та готові дати відсіч. Ми з Вальдегором встали по центру міста, й нам видали по пергаменту з заклинанням незнайомою мовою. Якщо чесно, то я його читала так погано, що боялась замість очищення навпаки прикличу ще більше демонів. Та на щастя минулося й заклинання подіяло як треба. Але в цьому заклинанні була й негативна сторона. Все що трималось на магії почало розпадатися. Від тимчасової дезактивації артефактів, до повного розвіяння таких простих заклинань як освітлення, чи косметичні ілюзії. Та то не біда. Власники швидко це виправлять і вже після завтра місто знов буде сяяти.

26.11.157р.

Маг-Рівік

Сьогодні Олдрі та Фіона повернулися до гуртожитку. Повністю здорові й готові до продовження навчання та збору свіжих пліток.

Першим, що зробили дівчата, так це завітали до бібліотеки, щоб подивитися на новеньких чужих.

- Який гарненький, - винесла люшитка вирок не зводячи погляду від Вільгельма.

- А як в спілкуванні? – запитала більш практична Фіона.

- Та вроді більше не скандалять. Лише на початку трохи пошуміли й заспокоїлись. Ще звісно хочуть до гуртожитку. Готові на всі умови. Але тут я їх розумію, зайвих грошей не має. Ну і звісно з компанією Конна не поспішають налагоджувати стосунки. Як і навпаки. Ви як хочете, а я піду трохи позаймаюсь. Бо мені ще до декана треба зайти.

- На побачення? – не втрималась люшитка.

- Та як би. Особиста кара продовжується.

- А де хто б за таку кару готов й пальця відати, - додала Ванда.

Я лише зітхнула. Знали б дівчата чим в більшості ми займаємось з деканом, не заздрили б. Хоча з такою жадобою до будь-якої інформації, може б залюбки й приєдналися.

Я ще раз зітхнула та пішла до деканату.

Позавчора прийшов лист від Террі. Ельф писав про те, що для усунення демонічної магії потрібно приблизно двадцять архімагів та одне заклинання на них. Це налякало, бо ми ж з Гором впорались вдвох, хоча й навіть не маги, а учні. Звісно не обійшлось без негативних наслідків. Два дні відлежувались, а для пришвидшення покращення самопочуття вампір пив кров, а я їла ледь обсмажене м'ясо. Проте у цієї події був і позитивний момент, Вальдегор тепер міг спокійно пересуватися містом не боячись, що на нього відкриють полювання.

Декан сидів за столом та роздивлявся мої малюнки демонів з химерами з Дикого Лісу. Про літні пригоди все ж довелось розповісти, та якось пояснити наявність ключів-артефактів та знайомство з фот Хейнн.

- Добре малюєш. В тебе має добре виходити ілюзорна магія, - похвалив Калрін.

- Може в якомусь семестрі візьму її до навчання, - відповіла я зручно вмощуючись на крісло.

- Візьми. Та сьогодні розмова піде не про навчання, а про Гаяв-Ток. Треба туди потрапити, хочу оглянути місто.

- Не найкраща ідея. Там вже сніг лежить, а йти пішки не один день.

- Я це добре розумію. Того й не прошу прямо зараз, а наступного року. Проте в вихідні все ж хочу відвідати ці землі.

Я завагалась. Мене роздирали почуття й жадоба перемагала. Та зібравши крихти свідомості відповіла:

- Післязавтра на світанку чекаю в гості. Де