Читати книгу - "Сім'я у борг, Олександра Багірова"

Розділ 78

Слава заходить до палати. Озирається на всі боки. Занадто хороші умови тут. Все чисто, світло-блакитні стіни, гарні меблі. Тут усе нагадує квартиру. Занадто затишно. Вона хотіла б іншого для Богдана. Але втрутився братик і сплатив йому найкращий реабілітаційний центр. Вона часом приходила, виводила колишнього коханця з себе і він тікав. Нагулявшись, приповзав до Стаса під ворота. І його знову рятували.

Спочатку вона сподівалася, що після виходу із в'язниці з Богдана буде толк. Вона сама цей вихід прискорила. Все ж таки багато їх пов'язувало разом. І знайти такого закоханого та вірного союзника непросто. Але Богдан не зміг витримати випробувань. Скотився на дно і став їй огидний. Ще й такі гроші втратив.

Їй подобалося знущатися з нього. Приходити та розповідати про своїх численних коханців. Вона так мстилася йому за те, що не виправдав її очікувань. Він слабкий, а отже, вартий страждань. А тепер і зовсім став небезпечним. Якщо на нього натиснути, Богдан розколеться. Слава не може цього допустити. Це рішення вона прийняла самостійно, не порадилась. Можуть бути проблеми, але з ними вона впорається. А ось Богдан – бомба, і він може вибухнути потоком одкровень будь-якої миті.

- Привіт, Бодя, - посміхається чарівно.

Він лежить і стогне. Не спить. Круги під очима. Губи потріскалися. Заріс. Жалюгідний. На кого перетворився чоловік, від якого вона ненадовго втратила голову. Він був такий вольовий, жорсткий, що Славу трясло від передчуття їхніх зустрічей. Сплеск адреналіну, безсонні ночі, він був справді шикарним. Але мама зробила вибір на користь Костянтина. Слава не посміла суперечити. Але одразу ж зненавиділа свого чоловіка. Просто через те, що він з'явився у її житті та позбавив волі.

Вже пізніше її ненависть межувала з дивним захопленням. Чоловік підкорив своєю харизмою, поступово розкрився з іншого боку. Їй подобалося згоряти від ненависті, а потім підкорятися його натиску. Костянтин – це її гра протиріч, море гострих відчуттів. Але їй і цього мало. Слава шукала нових захоплень, нових чоловіків. Все надоїдає і навіть найкращі чоловіки теж, їх треба розбавляти. А зрада з її боку безперечно розбурхує кров, підігріває інтерес.

А ось коли чоловік почав їй зраджувати, вона билася в істериці і зробила все, щоб його повернути. Це її власність і ніхто, жодна дівка не сміє зазіхати на Костю.

А зараз, коли Костянтин охолонув до неї остаточно, вона раптом зазнала гострої потреби знову відчути його любов. Ту пристрасть, з якою він раніше дивився на неї. Виявляється, їй цього не вистачає і більше ніким його не можна замінити. Її лякала ця дивна потреба, що оселилася в середині. Але й приносила масу нових відчуттів.

Вона розбереться із справами. Остаточно поставить крапку зі Стасом, його сопляками та тією козою, і приступить до спокуси свого чоловіка. Вона поверне його. А потім награється і піде далі, вільна та багата. Костянтин знову буде по ній сохнути. І як тільки це станеться, це дивне почуття в середині минеться. Інакше й не може бути. Такої як Слава більше немає, вона найкраща, і гідна всього, чого її недодала доля. Мама завжди говорила, що вона повинна виблискувати яскравіше за сонце, і для цього треба знищити всі плями, які заважають цьому.

- Слава, ти прийшла, - Богдан усміхається і дивиться на неї з цуценячою відданістю. - Чому ти так дивно виглядаєш?

- Змінюю імідж, - усміхається.

Вона справді виглядає незвично у чорній перуці, темних окулярах. Хоч надворі ніч. Ще підбори начепила, щоб зріст співпав. Одяг мішкуватий підібрала, щоб фігуру було не вгадати.

– А я ось знову зірвався. Але це востаннє…

- Так, Бодя, в останнє, - підходить до жалюгідного нікчеми.

- Забери мене… я так тебе люблю, я скучив… Заради тебе я все кину…

- Куди мені тебе забрати? - сміється. - Ти ж не людина вже, так ганчірка, об яку й ноги витерти гидко. Хоча, гадаю, я зможу тобі могти. Тебе десь зачекалися.

– Де? - облизує потріскані губи.

Слава дістає із сумочки шприц, вводить рідину в крапельницю.

- На тому світі, Бодя. Досить уже коптити цей світ.

- Слава! Ти не можеш! - його очі розкриваються від подиву, в них стоять сльози.

- Вважай – це ліки. Все станеться швидко. Я ж не звір. На згадку про наше минуле, ти не мучитимешся, - а сама стоїть та насолоджується моментом. Ось зараз вона відчуває владу. Слава пишається собою.

Вона прийшла вночі. Заплатила черговим. Ніхто її особливо не розглядав. А от якщо почнуть копати, і якщо ще поліцію по потрібному сліду пустити, плюс пару свідків підкупити, все вийде. Козу буде усунуто. Або вона виявиться більш кмітливою і прийме її правила гри.

- Допоможіть! – Бодя намагається крикнути. Покликати на допомогу.

Вона затуляє йому рот долонею. Він слабкий, Славі легко впоратися з ним.

- Тихіше. Ти вже пожив. Досить. Іди гідно, Богдане. Будь чоловіком хоч зараз.

- Слава, я ж тебе так люблю! За що? - шепоче ледь чутно.

– За слабкість. Ти підвів мене.

Ще кілька хвилин він затихає. Слава дістає вологу серветку і з огидою витирає руки. Подивившись на нього в останній раз, покидає палату. На душі полегшало. Однією проблемою менше.

 

За Славою зачиняються двері, з очей Богдана течуть сльози.

За кілька хвилин до палати входить Костянтин.

- Ну, що переконався? - запитує, поглядом показуючи на крапельницю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно