Читати книгу - "Не дуже владний бос для залізної леді, Анна Шторм"

46. Жанна

Жанна в якусь мить зрозуміла, що пручатись – тільки провокувати Вітренка і його прихвостнів. Тому спробувала зібратись та поводитись максимально тихо. 

Але про те, що батько нічого не підпише – про всяк випадок заявила ще раз. На що Вітренко лиш криво посміхнувся. 

Жанна пам'ятає цього чоловіка з дитинства. Колись вони були з батьком якщо не друзями, то приятелями, і він навіть вдома в них бував. А потім шляхи їх надто сильно розійшлись. Батько вкладав всього себе в бізнес, а Вітренко ж хотів всього тут і відразу. І обирав для цього все більше незаконні ні з кримінальної, ні з моральної точки зору шляхи. І вдома почалось пекло. Завжди поміркований батько враз став нервовим, зривався через дрібниці, сварився з матір'ю, доки вона була жива, навіть Жанні, яку любив до безумства, іноді діставалось. На словах, звісно, але й так приємного було мало. Вже дорослою Жанна дізналась, що спільний вклад в бізнес батька зробив свою лиху справу. Вітренко тягнув його на дно, при цьому вимагаючи стабільних виплат все більше і більше. Врешті батько ризикнув всим, розділив активи компанії, і в новій, чим, власне стала мережа із кількох філіалів “Золотого Пера” знову почав все з нуля. 

А Вітренко зрозумів, що залишившись з активами – просто не вміє ними керувати. І врешті свою частку бізнесу просто загубив. До того ж кримінальні справи проти нього почали прокльовуватись, як підсніжники весною. 

Що було з ним потім, Жанна воліла не знати й не цікавитись. Щоб убезпечити її, батько сам настояв на зміні не тільки прізвища, а й по-батькові, та відіслав її в далекий філіал, де вона, не зважаючи на малого сина, досить непогано справилась. До того ж ця зміна допомгла відволіктись від власних моральних проблем. По-перше тут її не сприймали як чиюсь доньку, по-друге ніхто не знав про її минуле і невдалий роман. 

А сюди, в місто, батько відправив її рятувати й піднімати “Перо”, яке на периферії просто “загиналось”. Чи знав він, що й до нього добереться Вітренко – питання, яке належить ще прояснити. Але явно не зараз, коли "на порядку денному” питання вижити і вже остаточно позбутись Вітренка. Законними методами, звісно. 

– Що маєте на балансі? Які зв'язки з іншими "Перами”? – сверлив її поглядом Вітренко. 

– Ідіть до біса! Я вам нічого не скажу! – таки не стрималась, за що отримала добрячий стусан в спину від посіпаки, що стояв за спиною, і від несподіванки голосно скрикнула. 

– Це ми ще подивимось. – хижо зиркнув Вітренко. Посидиш деньок-другий подумаєш. Навіть силу не доведеться використовувати. 

– Ідіть… – не завершила фразу, пам’ятаючи, чого вартувала перша. 

– Бачу, на помилках не вчишся. Юрко, тягни її назад! – кинув посіпаці. І скажи Лисому, хай гарно охороняє. Де він лазить? Вже хвилин двадцять нема! 

– Я йому не нянька – похмуро відповів Юрко. 

– Ну то тягни її з Гришкою! 

Гришка, – чолов'яга, що приносив Жанні воду, міцно взяв її за руку. 

– Пішли! Поки ціла! – показово суворо додав. 

***
Любі читачі, скоро історія дійде до фіналу. А мені не обійтись без ваших зірочок і коментарів! вони надихають творити далі. До того ж, для вас вже готується ще одна госторосюжетна і динамічна новинка. Підписуйтесь на стооріночку, щоб не пропустити)
Ваша Анна

***

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно