Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Ми зібрались нарешті їхати додому. Артем попрощався першим, хоч ми й пропонували завезти його додому - він відмовився, зсилаючись ще на якісь справи. Ага, знала я його справи. Бідна та дівчинка. Мені з одного боку хотілося, аби в Артема все склалося на любовному фронті, але тієї булочки мені теж було шкода, адже він поводив себе, як сталкер. Проходу бідній не дає, днює і ночує там, де вона.
Сьогодні ми помінялись і Олесю вкладала я, тому ми не обійшлись просто казкою, наше вкладання тривало довго.
- А у Артема є дівчина? - Лежачи на ліжку, запитала мене Олеся і я стримувала посмішку.
- Поки ні, але думаю скоро з’явиться, якщо він буде себе чемно поводити. - Вона видихнула і я погладила її по волоссячку. - Ти ще знайдеш свого принца, цей для тебе занадто старий.
- Ви ж мене заберете так? - Ніби для переконання запитала вона.
- Звісно.
- Тоді виходить я більше не бачитиму Нікіту? - З сумом додала вона.
- Це той, що тебе поцілував? - Я посміхнулась їй і продовжила перебирати її волосся, вона кивнула. - Ну, думаю, що навіть якщо ми тебе заберемо, ти все ще можеш їздити в гості до друзів.
- Правда?
- Правда! А тепер давай спати, адже завтра тобі потрібно повернутись назад, проте я обіцяю, що це ненадовго.
- Ну тоді я згодна повернутись, якщо ненадовго.
Втретє прочитавши «Білосніжку», Олеся нарешті заснула. Я тихенько накрила її ковдрою і вийшла з кімнати. Нічник залишився горіти, щоб вона раптом не налякалась вночі. Данило вже лежав в ліжку і чекав на мою появу. Я одягнула свою нічну сорочку і вклалася в його теплі обійми. Не було нічого надійнішого і теплішого за його обіймашки. Аура цього чоловіка говорила замість нього. Для інших він Люцифер, проте для мене та Олесі - янгол-охоронець, який готовий піти в саме пекло, аби витягнути нас.
Наступного ранку ми відвезли Олесю в дитячий будинок, навіть попри те, що не дуже хотіли це робити - треба було. Правила є правила. Ми домовились тільки на вихідні, вони пройшли, а зараз час повертатись в звичні будні. Після того, як ми попрощались з Олеською, я насмілилась взяти Данила за руку і заговорити на тему, яку обдумую вже декілька днів. Знаю, що він буде проти. Але мені це потрібно!
- Я хочу повернутись на роботу, - без передмов заговорила я, і його рука стиснула мою.
- Може варто ще почекати? Ти ще не одужала повністю. - Спробував вмовити мене він.
- Данило, я знаю, що ти хвилюєшся. Але я в нормі. Мені потрібно це, я не можу сидіти весь час вдома, тоді коли ти ходиш на роботу і спілкуєшся з людьми. Розумієш?
- Звісно, але моя думка, - я не дала йому договорити, бо знала, що він скаже. Тому стала на носочки і закрила йому рота поцілунком. Ніжним і водночас палким, я передала в ньому все, що могло б його переконати в правильності мого рішення.
- А тепер?
- А ти дуже хитра, рисеня. Знаєш на які важелі тиснути. Добре, але обіцяй, що якщо ти почуватимеш себе погано - візьмеш відпустку. Не хочу, щоб ти нехтувала своїм здоров’ям.
- Обіцяю, - і я схрестила пальці на руках, як маленька дитина в знак клятви. - Є ще дещо.
- Ох, ну що? - Він потер руками обличчя.
- Ти пам’ятаєш нашу розмову про Асю і Артема? Треба їх звести в неформальній обстановці. - Я розхитувалась, як мала дитина на пальцях ніг.
- Що ти пропонуєш?
- Ти взагалі мене тоді слухав? - Обурилась я на нього і мені хотілося його стукнути по голові. - Давай ми виберемось в клуб, я запрошу Асю, щоб познайомитись з нею ближче, вона не знає, що це ваш клуб.
- Ні, рисеня.
- Ти ж обіцяв. - Надула я свої губи.
- Не пам’ятаю такого. Не хочу аби якісь чоловіки витріщалися на тебе. - О, то він ревнує, як мило.
- Ти можеш витріщатися, а на решту мені плювати. - Я обійняла його і вдихнула такий рідний запах шоколаду і спецій.
- В мене повний карт-бланш, а решту можуть тільки мріяти про це, - він притягнув мене і швидко поцілував в губи. - Я подумаю, рисеня, над твоєю ідеєю з клубом, але нічого обіцяти не можу.
- Я знаю, що ти не проти, але хочеш мене подразнити. Якщо ти погодишся, то неодмінно отримаєш винагороду. - Я провела пальчиком по його сорочці і його м’язи одразу напружились.
- Що я отримаю?
- Мене.
Друзі, не забувайте, що ваш коментар - важливий для мене, щоб розуміти ваші емоції та враження. Якщо ви ще не підписані і не поставили свою вподобайку на цю історію, то не чекайте - зробіть це. Буду рада вас бачити в своїх соціальних мережах, instagram - @tali.verne_author
tik tok - tali.verne, telegram - Талі Верне|Автор книг на Букнет❤️
Обняла, ваша Талі!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Моя не маленька слабкість, Талі Верне», після закриття браузера.