Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

Вона стиснула плечима. На полицях більше нічого цікавого для себе Айза не знайшла, тож вирушила до столу. Папери були складені так безладно, як буває тільки тоді, коли цей безлад створюють штучно: і якимось чином на самій поверхні всіх цих листків також бути якісь схеми із пентаграмами. Айза придивилася до них; звісно, її знання в ритуалістиці та артефакториці були бідними, але вона ж не була зовсім дурепою. 

Вона змогла розібрати кілька символів із десятків, що насправді майже нічого їй не говорили. Але загальна схема… Щось у побудові цих кіл навколо основного ритуалу, у цих давніх забутих рунах, що мішалися з зовсім новими, було до Літа знайоме. Наче зовсім нещодавно вона вже це бачила. 

Айза уважніше вдивилася у символи, але вони так і не відкрили їй своїх таємниць. І коли Айза зрозуміла, що це марно, вона нарешті відкрала пентаграми і почала перебирати інші листки. 

Під усім непотребом вона нащупала щоось інше – не листки, а цілий записник. Можливо, щоденник? Айза відкрила його із очікуванням і нетерпінням, що прямо булькало у горлі, проте мусила знову розчаровано видихнути – листки все ще вкривали незрозумілі їй руни та шматки ритуалів, які вона не могла прочитати. Вона вже ліниво і неуважно прогортала кілька сторінок, і тоді помітила, що десь у середині записника щось лежить – ще один папірець, складений учетверо. 

Вона дістала його без особливого захвату, бо вже була майже переконана, що і там знайде ритуали. Але ні – лист був списаний звичайними літерами, тож Айза швиденько пробіглася очима по тексту. 

Договір про купівлю ділянки. Певно, якраз цієї, де вони і стояли; точно, так і є – вулиця Весняна. Дата – три  місяці тому, ще, здається, задовго до того, як викрали їхній труп із дванадцятого. Втім, Айза і уявити не могла, яка ситуація на інших кладовищах. Рубчик її побоювання всерйоз не сприймав – або ж не хотів чути. Напередодні жнив він не переймався тим, що трапилося місяці тому. Головне, щоб у ці дні все було спокійно. 

Очі Айзи добігли кінця документа, а потім вона перевернула листок. Текст тягнувся ще й на звороті. У самому низу сторінки стояли два прізвище та два підписи – продавця і покупця. Перше їй було зовсім незнайоме, та воно Айзу насправді і не цікавило. А ось друге… 

Вона очікувала побачити ще одне незнайоме ім’я, але спіткнулася на прізвищі. Його вона точно знала. 

Тесей Естірхайд. Дата, підпис.