Читати книгу - "Повстала з попелу, Делісія Леоні"

— Досить! – суворо обірвав мого батька Деміан.

— Я вирішив ризикнути всім, щоб зустрітися з тобою, Торі, бо був убитий один із найманців, який мав передати послання від мене тобі… — продовжував наполегливо тато.

— Його вбила я. Тому що він напав на мене, коли я відмовилася їхати з ним до тебе. Або куди він збирався взагалі мене везти.

Батько замотав головою, не вірячи в почуте.

— У нас мало часу, - знову заговорив Деміан. – Запитуватимемо ми, а ти – відповідатимеш. Якщо ти… ще бажаєш урятувати свою дочку.

— Відпусти її! Віддай її мені!

— Щоб твої собаки її вбили?

Батько, здавалося, був розгублений, вірячи і не вірячи нам.

— Хто така Торі? Чия у ній кров? – поставив перше запитання Деміан і моє серце зупинилося, я затамувала подих, боячись якоїсь жахливої правди.

— Торі – наша дочка…

— Припини брехати! - сталевим тоном сказав мій чоловік і зробив крок у бік батька. – У ній магія світу Хаосу! Ви самі прибули з того світу!

— Ти сам мусив здогадатися, Деміане!

— Він втратив пам'ять, тату, - пояснила я. - Деміан не пам'ятає своє минуле життя, і ми обидва намагаємося тепер, як сліпі кошенята, протистояти двом світам, які намагаються вбити нас. Тому нам потрібна твоя допомога, щоби розібратися у всьому, зрозуміти, що відбувається!

Батько знову недовірливо косився в наші сторони.

— Завжди вважалося, щоб щось добре сховати, треба заховати це під носом у того, хто це шукає.

— І кого сховали під носом у Хаосу? – тихо спитав Деміан.

— Його... - батько важко зітхнув і опустився на край крісла. Його руки тремтіли, і сам він виглядав на кілька років старшим. - Його кохану. А потім... її дочку.

Мені здалося, що в кімнаті похололо. Стало дуже холодно... і повисло якесь страшне мовчання.

— Дочка? – я навіть не одразу впізнала голос Деміана.

— Так, дочка. Але не Хаос був її батьком, слава всім богам!

Тепер навіть мені захотілося сісти. Я підійшла до ліжка, красиво заправленого, з такою величезною кількістю подушок та пелюсток троянд.

— Тобто… її не спалили? - видавила я.

— Ні, - похитав головою тато. – Це було сплановано жрецями храму. Щоправда, все вийшло випадково, бо ніхто не міг подумати, що бог закохається у земну жінку. Але коли вони дізналися про… його кохання, то намовили дівчину зіграти свою роль. Вона народила сина, як і вимагали жреці: напівбога, напівлюдину. А в ній залишилася магія Хаосу, яку він подарував їй, бажаючи захистити. Спалили будинок, в якому вона жила і зовсім чужу жінку, щоб Хаос повірив у цю виставу. Її останки він і побачив, перед тим як збожеволів.

— І... звідки взялася дочка? - я вже знала, звичайно, відповідь, але мені потрібно було, щоб хтось сказав це вголос.

— Вона одружилася з іншим і народила дівчинку.

— Але магія Хаоса передалася їй, — тихо прокоментував Деміан.

— Так. Поки йшла кровопролитна війна на землі, їх вирішили сховати в його світі та приспати, помістивши у стазу, щоб їхню енергію не зміг відчути Хаос.

Все ж таки не цього я чекала... не цього...

— Торі – її дочка? – це мало бути питання, але прозвучало як… безглузде твердження з вуст Деміана.

— Я не можу бути її дочкою… — закричала я, але таке коротке батькове слово просто обірвало все в мені.

— Так, Торі – її дочка.

Сподіваюсь, все йде у вас за планом?)))