Читати книгу - "Останній дон"

— Вони поїдуть у Діснейленд, благословенне місце щастя і заклопотаності. Ми завжди відсилаємо їх туди.

— Діснейленд? — перепитав Кросс і засміявся.

— Сам я там ніколи не бував,— сказав Вацці,— сподіваюся потрапити після смерті. Це буде «причастя» чи «конфірмація»?

— «Конфірмація»,— відповів Кросс.

Потім вони взялися до роботи. Кросс пояснив суть операції, чому і як слід її провести.

— Якої ви думки про все це? — спитав він.

— Ви куди більший сицилієць за мого сина, а ви ж народилися в Америці,— сказав Вацці. — А що станеться, якщо він упреться і не захоче дати того, що вам потрібно?

— Тоді нарікатиму сам на себе,— відповів Кросс. — І він також. А ще нам тоді доведеться розплачуватись. І в Америці, і в Сицилії це виглядає однаково.

— Правда ваша,— погодився Вацці. — Як і в Китаї, і в Росії, і в Африці. Як любить повторювати дон, інакше всім нам слід би піти на дно океану.

Розділ 9

Елі Мерріон, Боббі Бенц, Скіппі Дієр і Мело Стюарт зібралися на термінову нараду в особняку Мерріона. Ендрю Поллард доповів Бенцові про таємний план Кросса Де Лени повернути Атену назад на знімальний майданчик. Цю інформацію підтвердив детектив Джім Лоузі, який відмовився назвати джерело своєї поінформованості.

— Це пограбунок,— обурювався Бенц. — Мело, ви її агент, ви несете відповідальність за неї, за всіх ваших клієнтів. Чи не означає це, що посередині зйомок ваша зірка відмовляється працювати, поки їй не плататимуть половину чистого прибутку?

— Якщо ви здуру погодитеся платити,— сказав Стюарт. — Нехай той Де Лена і платить. Довго в цьому бізнесі він не протримається.

Втрутився Мерріон:

— Мело, ви збиваєтесь на стратегію, а у нас мова йде про поточний момент. Якщо Атена повернеться до роботи, то ви і ваш клієнт берете нас на мушку, як грабіжники банків. Ви б таке собі дозволили?

Всі без винятку здивувались. Рідко коли траплялось, щоб Мерріон так одразу брав бика за роги, принаймні відтоді, як став трошки старший. Стюарт стривожився.

— Атена про це нічого не знає,— сказав він. — Мені вона б сказала.

— А якби знала, то погодилась би?

— Я порадив би їй погодитись, а відтак окремою розпискою поділитися тією половиною зі студією,— сказав Стюарт.

— Тоді всі її посилання на страх виявились би глузами. Лайном собачим, точніше висловлюючись. А ви, Мело, були б у лайні по вуха. Ви гадаєте, що студія погодилась би на половину того, що Атена отримає від Де Лени? Всі гроші за правом належать нам. І, може, з Де Леною вона розбагатіє, але це означатиме кінець її кінокар'єри. Жодна студія не дасть їй більше ролі.

— Закордонні,— нагадав Скіппі. — Закордонні можуть ризикнути.

Мерріон підняв телефонну слухавку і простягнув її Стюартові.

— Це все порожні балачки. Зателефонуйте Атені. Скажіть, що збирається запропонувати їй Кросс Де Лена, і спитайте, чи має вона намір погодитись?

— Вона кудись зникла на вихідні,— докинув Дієр.

— Вже повернулась,— запевнив Стюарт. — Вона часто кудись їздить на вихідні. — Він натискав клавіші на телефонному апараті.

Розмова виявилась дуже короткою. Стюарт поклав слухавку і усміхнувся.

— Вона сказала, що нічого такого їй ніхто не пропонував. І ніяка така пропозиція не змусить її повернутися на зйомки. На власну кар'єру їй начхати. — Він зробив паузу, а потім додав замріяно: — Хотілося б мені познайомитися з тим Сканнетом. Будь-яка людина, здатна залякати актрису так, аж та відмовляється від власної кар'єри, чогось таки варта.

— В такому разі все ясно,— підбив підсумок Мерріон. — Збитків через безвихідь не буде шкода. Атена була така велика актриса.

Ендрю Поллард діяв точно за вказівками. Перш за все йому слід було повідомити Бенцові про Кроссові Де Лени наміри щодо Атени. Друге — відкликати групу, яка наглядала за Сканнетом. Третє — зустрітися із Сканнетом і дещо йому запропонувати.

Сканнет, коли впускав Полларда в свій номер у готелі «Беверлі-Гіллз», був у спідній сорочці і пахнув одеколоном.

— Щойно закінчив голитися,— пояснив він. — У цьому готелі ароматизаторів для ванн більше, ніж у борделі.

— Здається, вам не слід би було приїздити до цього міста,— докірливо почав Поллард.

Сканнет поплескав його по спині.

— Знаю, але виїду тільки завтра. Маю лише залагодити кілька заплутаних справ.

Зловтішна усмішечка, що супроводжувала його слова, масивний торс раніше могли б налякати Полларда, одначе тепер, коли в справу втрутився Кросс, все це викликало тільки жаль. Та про обачність все одно не слід забувати.

— Те, що ви ще не виїхали, Атену не здивувало,— сказав він. — У неї таке відчуття, що студія вас не розуміє, але вона розуміє. Отож їй хотілося б поговорити з вами особисто. Вона гадає, що тільки ви удвох можете про все домовитись.

Коли Поллард помітив, як Сканнетовим обличчям промайнув вираз радості, то переконався, що Кросс мав рацію. Цей хлопець все ще закоханий, і тому легко повірить.

— Щось це не схоже на Атену,— несподівано обережно проказав Боз Сканнет. — Вона, і зовсім не без рації, терпіти мене не може. — Він засміявся. — Її гарненька мордочка їй потрібна.

— Вона збирається запропонувати вам дещо серйозне,— сказав Поллард. — Пожиттєві щорічні виплати. Відсоток від своїх заробітків до кінця її життя, якщо бажаєте знати точніше. Але про все вона хоче поговорити з вами особисто і конфіденційно. У неї є ще якісь інші наміри.

— Знаю, чого вона хоче,— сказав Сканнет. На обличчі у нього відбився якийсь дивний вираз. Такий вираз Поллард помічав на обличчях ґвалтівників, що гірко розкаювалися.

— О сьомій годині,— сказав Поллард,— двоє моїх людей прийдуть і відвезуть вас на місце зустрічі. Вони перебуватимуть біля неї як охоронці. Двоє з моїх найкращих людей, озброєні. Щоб ви чогось такого не втнули.

Сканнет усміхнувся.

— З мого боку нічого не бійтеся.

— Гаразд,— сказав Поллард і вийшов.

Коли двері за гостем зачинилися, Сканнет скинув праву руку угору. Він знову побачиться з Атеною, і будуть тільки два недороблені приватні охоронці, щоб її охороняти. А ще він матиме доказ, що ініціатива зустрічі йшла з її боку, себто обмежувального вироку судді він не порушував.

Решту дня Боз марив їхньою зустріччю. Це була справжня несподіванка, і йому спало на думку, що