Читати книгу - "Істина крові, Христина Вілем"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Арсену було байдуже, що його будили з самісінького ранку, давали на кухні кусень паляниці і горнятко молока, а тоді відправляли у покої панича прислужувати. Йому було байдуже, що панич відверто знущався і зганяв на ньому поганий настрій та злість. Арсен з нетерпінням чекав початку уроків. Там було інше життя і там він був найкращим. Він слухав вчителів і поринав у нові світи. Але спочатку панич побив його.
Якось Арсен поклав перед собою листок паперу і спробував переписати олівцем літери з дошки. Вчитель зацікавився і навіть похвалив його, дорікнувши паничеві, що у його козачка виходить акуратніше.
Панич розреготався і сказав, що кріпаки не здатні до науки, але коли після уроків, вони зайшли у кімнату Тадеуша, той закрив двері з середини і накинувся на Арсена з кулаками. Він не казав ні слова, не кричав, не пояснював, просто бив Арсена, поки не втомився. А тоді виштовхав його за двері і замкнувся.
У Арсена боліло все тіло, гуділо в голові, пекли розбиті губи і нудило. Він на тремтячих ногах, тримаючись за стіну зійшов вниз і заховався під сходами. Його не шукали і, хоч Арсена мучила спрага, він вперто сидів, поки не стемніла, а тоді тихо вийшов з дому і пішов до фонтану у парку.
Він довго пив, тоді вмився і його охопили відчай та страх. Арсен бачив, що старші хлопці з його села покірно працюють у маєтку, мовчки зносять удари нагайками і якийсь час навіть думав, що так і має бути. Але щось у ньому бунтувало і вимагало волі. Він не хотів, щоб чужі люди вказували йому, що робити і забороняли робити те, що йому хочеться.
Арсен подумав, що піде у покої Тадеуша і вдарить його хоча б раз. Тоді його покарають і відправлять додому, а паничеві знайдуть нового козачка. Йому стало легше і Арсен впевнено пішов у дім, тихо піднявся сходами на верх, але посеред коридору зупинився.
Він стояв навпроти дверей у класну кімнату, яка одночасно була бібліотекою. І Арсен зрозумів, що незважаючи на все, він не може відмовитись від можливості вміти читати й писати, знати ті дві мови, які щоденно намагались втовкти у голову Тадеуша замовлені з-за кордону вчителі. Він хоче вміти рахувати, малювати, їздити верхи…
Арсен задихався від думок та мрій. Він не битиме Тадеуша і навіть нікому не скаже завтра, звідки в нього синці. Однаково всі зрозуміють. Він вчитиметься мовчки і одного дня знайде підказку, як отримати волю.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Істина крові, Христина Вілем», після закриття браузера.