Читати книгу - "Піди туди, не знаю, куди!, Сніжана Федорова"
- Жанр: Любовна фантастика
- Автор: Сніжана Федорова
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Звідки беруться казки? Що значить – піди туди, не знаю, куди, принеси те, не знаю – що? Що означає - пройти крізь вогонь, воду і мідні труби... Чи справді, колись було таке?.. А принцеса в кришталевій труні?.. Скатертина-самобранка?
Світ Дірка
На місцевій ратуші старовинний годинник пробив одинадцяту. Час поті дежані* в місцевих ресторанах. (*сніданок)
26-річний красень-брюнет, американський турист Дірк Каннінгайм насолоджувався ранковою кавою на відкритій терасі кафе навпроти його готелю. Він приїхав на арт-фестиваль у французьке місто Оранж, де мав презентувати кілька своїх найкращих картин.
Невелика площа Пігаль, яку оточували з усіх боків кафе та ресторани, була заповнена туристами. Представники Німеччини, Іспанії та Італії гуляли вузькими вуличками провінційного містечка, торгувалися на базарі, розташованому в центрі міста біля фонтану, катали дітей на каруселі. Звичайно, місто було наполовину заповнене городянками у традиційному мусульманському одязі, що тримали за руки і везли у великих візках своїх численних дітей. На лотках біля вітрин магазинів були викладені найрізноманітніші різнокольорові вироби з лавандового мила. Усюди чулася гомін, гучний сміх і стрекотіння цикад! У повітрі стояв запах гарячих круасанів, міцної кави та напівсухих вин. І, звичайно, ж – солодкої лаванди. Адже, Оранж знаходився на Лазурному узбережжі, яке славилося знаменитими полями лаванди.
Небо над їхніми головами було яскраво-синім, сліпуче світило сонце. Всі були налаштовані добродушно, світ був прекрасний, і скрізь панував спокій.
Раптовий спалах білого світла засліпив Дірка, а вуха здавило різким звуком. Він машинально схопився за голову. Але, тієї ж хвилини, його знесло разом зі стільцем на плитку, якою було вимощено площу. Він упав, але не відчув болю від падіння, тому що його мозок відразу відключився…
Першим каналом TF1 озвучили інформацію про те, що в результаті терористичного акту в Оранжі постраждали багато туристів з різних країн. Декого було вбито, а багатьох - поранено… До того ж, постраждали і місцеві жителі.
Цим жахливим актом загальна довіра світу до Франції була несподівано підірвана, оскільки ця країна протягом багатьох років гостинно приймала до себе мігрантів, багато з яких згодом виявились радикальними ісламістами. Їх приймали як потенційно своїх франкофонів, які до останнього часу поводилися тихо. (*Франкофони - мешканці Франції, Канади та острівних територій, основною мовою спілкування яких є французька). За припущенням аналітиків та поліції, акт тероризму стався у відповідь на черговий резонансний палестино-ізраїльський конфлікт.
Примітно, що в Оранжі на той момент не було представників ні тих, ні інших сил. Тому взагалі було незрозуміло, яким чином ці події могли спричинити якийсь акт помсти, та ще й у мирній Франції…
Але, Дірку від цих дискусій не було легше, оскільки він, як і раніше, лежав у реанімації вже кілька днів. Його цікаві фантастичні полотна сиротливо лежали в камері зберігання готелю і покривалися пилом, замість того, щоб бути побаченими його новими шанувальниками та купленими ними. А на полотнах було на що задивитись.
Фантастичний білий світ з концентрованими світлими різнокольоровими променями, що сходилися по центру та несли потужну енергетику… Ясно-блакитний світ з силовими обручами, що оберталися навколо нього…. Коли глядач дивився на полотна, йому починало здаватися, що він насичується їхньою силою. Темний, але не похмурий, світ із низхідним ангелом, що ніс загадкове світло іншим містам…
Якби Дірк зараз був присутнім на фестивалі, інтерес публіки був би йому забезпечений. Але, на жаль… Зараз творець картин боровся за життя, перебуваючи буквально між світами.
Смерть намагалася захопити його за собою в абсолютну пітьму, туди, де він ніколи не був навіть у своїх картинах. Життя намагалося втримати його в м'яких лапах світла.
Сам Дірк перебував у стані важкого забою мозку.
За ідеєю, якби він був у комі, то був би зовсім без будь-якого сприйняття. Але, поки що він ще не був у комі. І тому бачив чи то сон, чи то - видіння… Чи це взагалі був не він. Чи то був він, але не тут…
Білий простір був всеосяжним. Він оточував Дірка з усіх боків і був нескінченним. Але, разом з тим, звідкись зверху і збоку швидко з'являлися горизонтальні та вертикальні зрізи такого ж білого кольору, однак, вони були вже ясно помітними і давали розуміння багатовимірності та якоїсь пористості простору.
Молодий чоловік зачаровано розглядав ці рухи, чимось схожі на моделювання кубика-Рубіка і намагався зрозуміти їхній зміст. Якоїсь миті він став помічати, що в цих просторових зрізах з'являються спочатку бліді, а потім і насичені фарби різноманітних світів. У примарних осередках знаходилися світи каміння та рослин, небачених тварин та вищих організмів.
Ось висунувся блідо-блакитний осередок, у якому вже ясно зеленів ліс, такий самий, як на Землі. І свідомість Дірка попрямувала туди, намагаючись розглянути те, що там відбувалося, і можливо, потрапити туди…
Привіт, дорогі друзі! Рада вітати Вас на сторінках нової історії! Сподіваюсь, що вона зацікавить Вас! Мені буде особливо приємно отримати Вашу підтримку у вигляді підписки, вподобайок та коментарів. І не забувайте додавати книгу до бібліотеки, аби не загубити!!! Ваша авторка.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Піди туди, не знаю, куди!, Сніжана Федорова», після закриття браузера.