read-books.club » Фантастика » Брама 📚 - Українською

Читати книгу - "Брама"

229
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Брама" автора Фредерік Пол. Жанр книги: Фантастика / Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 82 83 84 ... 95
Перейти на сторінку:
поверх

Потім я вирішив випробувати долю і пішов на нашу прощальну вечірку. Шикі напевне там буде, але навідаються й інші.

Я виявився правий. Також там була Луїза Форенд. До речі, вона опинилась у центрі уваги, а я навіть не знав, що вона ­повернулася.

Вона побачила мене і помахала рукою.

— Робе, я розбагатіла! Випий за мій кошт!

Хтось тицьнув мені склянку в одну руку і косяк у другу. Перед тим як затягнутись, я запитав Луїзу, що вона знайшла.

— Зброю, Робе! Сотні чудових зразків зброї гічі! Сесс твердить, що це обійдеться не менш, аніж у п’ять мільйонів доларів без урахування відсотків… якщо хтось знайде взірці такої самої зброї.

Я видихнув дим і заглушив смак ковтком самограю.

— Яку зброю?

— Схожа на портативні пристрої для копання тунелів. Можуть просвердлити дірку в будь-чому. Ми втратили Сару Беллу-Фанту під час висадки; вона випадково просвердлила дірку у скафандрі. А ми з Тімом розділили її частку і вийшло два з половиною мільйона доларів кожному.

— Вітаю, — сказав я. Гадаю, новий спосіб убивати одне одного — це останнє, чого потребує людство. Я шукав атмо­сферу моральної вищості, бо потребував її, оскільки, коли обернувся, то побачив Шикі, який висів у повітрі й дивився на мене.

— Хочеш затягнутися? — запитав я, простягаючи йому косяк. Він похитав головою.

Я сказав:

— Шикі, я такого не вирішував. Я сказав їм… я не говорив їм, щоб вони не брали тебе.

— А ти говорив їм, щоб вони взяли мене?

— Це не в моїй компетенції, — відповів я. — О, послухай! — додав я, раптом знайшовши вихід. — Оскільки Луїзі пощастило, то Сесс, напевно, не захоче летіти. Чому б тобі не посісти його місце?

Шикі відлетів назад, дивлячись на мене, але вираз його ­обличчя змінився.

— Ти хіба не знав? — запитав він. — Так, Сесс передумав летіти, але його замінили.

— Ким?

— Особою, яка позаду, — сказав Шикі та відвернувся. Клара витріщалася на мене зі склянкою в руці й з незрозумілим виразом обличчя.

— Робе, здоров був, — промовила Клара.

Я підготувався до вечірки, перехиливши кілька чарчин у буфеті; я був на дев’яносто відсотків п’яний і на десять відсотків під кайфом, але коли глянув на Клару, усе враз вивітрилось. Я поставив склянку, передав косяк комусь іншому, взяв її за руку і витяг до тунелю.

— Кларо, — запитав я. — Ти отримала мої листи?

Вона здивовано глянула на мене.

— Листи? — Клара похитала головою. — Гадаю, ти надсилав їх на Венеру? Я так і не долетіла туди. Я стикувалася для польоту площиною екліптики, а відтак передумала й повернулася на орбітальний літальний апарат.

— Кларо…

— Робе… — передражнила Клара мене, вишкірившись. Це звучало не дуже весело, оскільки, коли вона усміхнулася, я побачив, що їй бракує зуба; його вибив я. — То що ж ще мусимо сказати одне одному?

Я обійняв Клару.

— Я можу сказати, що кохаю тебе, хочу перепросити, одружитися, жити разом з тобою, народити дітей і…

— Господи, Робе, — мовила вона, відтручуючи мене, але досить м’яко, — коли ти щось кажеш, то забагато говориш. Не треба. Це почекає.

— Проте, я чекав кілька місяців!

Клара засміялася.

— Робе, не роби дурниць. Сьогодні не той день, щоб Стрільці ухвалювали рішення, особливо з любовних питань. Поговорімо іншим разом.

— Лайно! Слухай, я більше не вірю в ці штуки!

— А я вірю, Робе.

Раптом мене осяйнуло.

— О! Я впевнений, що можу з кимось помінятися в першому кораблі! Або, зачекай, Сьюзі може помінятися з тобою…

Клара похитала головою, досі осміхаючись.

— Не думаю, що Сьюзі цього захоче, — сказала вона. — Тим паче, я й так із боєм домоглася дозволу помінятися із Сессом. Вони не будуть знову змінювати все в останню мить.

— Мені байдуже, Кларо!

— Робе, — попросила вона, — не підганяй мене. Я багато думала про нас із тобою і гадаю, що нам є заради чого рухатися далі. Та ще нічого достеменно не вирішила і не хочу, щоб мене підганяли.

— Але, Кларо…

— Залишмо усе як є, Робе. Я буду в першому п’ятимісному кораблі, а ти у другому.


ЗВІТ ПРО РЕЙС


Корабель 3-184, рейс O19D14O. Екіпаж: С. Котсіс, A. Маккарті, К. Мецуоко.

Час у дорозі до пункту призначення: 615 днів 9 годин. Звіти екіпажу про пункт призначення відсутні. Дані сферичного сканування про пункт призначення неповні. Ознак, які

1 ... 82 83 84 ... 95
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брама», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Брама"