Читати книгу - "Чарівний світ, Тимофій Гаврилов"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Друга особа (випереджаючи Першу особу):
— Треба подумати.
Третя особа (наважується заперечити, звісно, без знака оклику):
— Що тут думати.
Перша особа:
— Які версії?
П’ята особа (квапиться продемонструвати здогадливість):
— Кабан.
Перша особа (мовби недочула, з легким іронічним здивуванням):
— Перепрошую?
П’ята особа (голосніше):
— Кабан!
Четверта особа (мов Пилип з конопель, заперечливо вимахуючи руками):
— Кабан ні.
П’ята особа (розгублено і водночас наполегливо, обстоюючи свою позицію):
— Кабан так!
Шоста особа (нарешті спромігшись на слово, але так, мовби іноземною мовою):
— Кабан жолудь шпорть.
Третя особа (наперед насолоджуючись і перекривляючи макаронічне мовлення Шостої особи, аж вигулькує рима):
— Жолудь з дуба падати вниз, бум. Кабан жолудь хрум.
Шоста особа (згідливо, не відчуваючи пастки й інстинктивно ловлячись на гачок чогось зрозумілого, чим для неї є рима):
— Бум. Хрум.
Третя особа (з притиском):
— З дуба.
Шоста особа (рефреном):
— З дуба.
Третя особа (дивлячись тріумфально на всіх, найбільше на Першу особу, на неї до того ж не лише тріумфально, а ще й вислужливо):
— Але перепрошую — у квадраті немає дуба. У квадраті ніколи не було дуба, і кому-кому, а Вам про це належало б знати! У квадраті верба плакуча, вільха звичайна, калина червона, явір зелененький, терен колючий, прутень тужавий…
Друга особа (перебиває, паленіючи):
— Ну- ну. Ви забуваєтеся.
Третя особа (докінчує):
— … але дуба немає.
Четверта особа (мовби рятуючи Шосту особу, яка, наче потопельник, який не бачить, що тоне; і собі заразившись макаронічним мовленням та геть нехтуючи такий, здавалося б, арґумент Третьої особи):
— Кабан землю порпати, корінці добувати — м - м - м, смачні.
Друга особа (з вердиктом, який ненароком збігається з позицією Третьої особи):
— Навряд.
Перша особа:
— Ще версії?
Четверта особа:
— Може…
Третя особа (чомусь із ледь помітною нервозністю):
— Що може?
Четверта особа (зам’ялася й поквапливо):
— Нічого. Я так.
Перша особа ще раз обводить усіх поглядом. Мовчать.
Друга особа:
— Пропоную закрити засідання.
Перша особа (неприховано саркастично):
— Заст ó яння.
Третя й Четверта особи (сприймають це на свою адресу; навперебій і одночасно):
— О, перепрошуємо.
Гарячково шукають стільця чи бодай щось, на що можна було би сісти, проте все вичерпується хаотичною і, як завжди, перебільшеною метушнею. Щойно вона вщухла, як у кущах поруч почулося шарудіння.
Цьому шарудінню, власне, й належало друге, сповільнене в часі гигикання, помилково сприйняте за від луння. Втім, якщо говорити образно, воно й було таким. Як злочинця на місце злочину, так і його притягло сюди. Прилаштувався в кущах, де було добре — добре видно і взагалі добре.
Йому вже знову було добре, про що красномовнень-ко свідчила плящина пшеничної, валяючись неподалік. А коли добре, це означає, що вже вдома. А вдома то й весело, такий піднесений настрій, божевільний і сповнений теплої втіхи, що розтікається стражденною плоттю. Вона ще розтікалася, як схованку було ганебно викрито.
Четверта особа (совісливо):
— Ну і не соромно?
Третя особа (докірливо):
— А- я - яй.
Друга особа (занюхавши нагоду бодай щось прояснити):
— Нікого не бачили?
Той, хто шарудів у кущах (і був уже не в кущах, а біля клумби, оточений допитливими поглядами; його лагідно затуманені очі вже зараз казали, що прояснити нічого не пощастить):
— Кабан.
П’ята особа (зраділо):
— Я ж казав. Бачите, чуєте — я ж казав.
Однак його оптимізму, здавалося, ніхто більше не поділяв.
Той, хто шарудів у кущах (задля більшої переконливості, стримуючи пшеничну, що, розтікаючись артеріями, норовила випорснути смішком):
— Кабан.
Запанувала нова мовчанка, під час якої всі мовби про щось думали і, здавалося, навіть журилися, доки Перша особа нарешті вирішила покласти всьому край:
— І це я вам мушу казати?
Друга, Третя, Четверта і П’ята особи (одностайно і стурбовано-налякано):
— Ні, ні. Та що Ви.
Перша особа:
— Вмазаний.
Ця фраза Першої особи не тільки не поклала край, а, навпаки, розв’язала руки.
Друга особа:
— Волоцюга!
Третя особа:
— П ’яниця!
Четверта особа:
— Покидьок!
П’ята особа (геть забувши про надану підтримку і виявлену солідарність):
— Безхатченко!
І тільки Шоста особа мовчала. Аромат пшеничної, долинувши, нагадав про щось близьке і зрозуміле, таке далеке й таке близьке, рідне й осяжне, давши на мить забути чужий, абсурдний і виснажливий консиліум, антигуманна суть якого загрожувала позбавленням премії за четвертий квартал, грошовий вияв якої і так був жалюгідним, — що-що, а це вже достеменно.
Шоста особа була простою і щирою трудягою, гармонійною, принаймні щодо себе і в собі; бацила фарисейства, на відміну від спиртного, не спричиняла розколу й роздвоєння в її есенціальній душі.
Перша особа (згірчено, так і не дочекавшись мудрої ідеї від підлеглих):
— Чергування. Цілодобове чергування!
Третя особа (оминувши і випередивши Другу особу, яка також розтулила рота):
— Добровільні народні дружини!
Четверта особа (щоб не дуже відставати від Третьої):
— Посилений наряд міліції.
П’ята особа (і собі долучившись до хору, але ще більше, здається, радіючи, що знає таке слово):
— Патрулювання!
Друга особа (яка нарешті спромоглася на голос):
— Відеокамера зовнішнього спостереження.
І тільки Шоста особа вперто мовчала.
Четверта особа (киваючи в бік, де перед тим стояв Той, хто шарудів у кущах):
— А з ним?
Всі обернулися, проте там, де стояв Той, хто шарудів у кущах, тепер Не було нікого.
— А, — Перша особа розрубала рукою морозяне, не таке вже й вранішнє повітря, оголошуючи засідання закритим, яке закритим було такою самою мірою, як і засіданням, що Перша особа ясно усвідомлювала, проте висловлюватися з цього приводу більше не мала бажання.
«Витяг з Протоколу засідання.
В обговоренні взяли участь Шість осіб.
1. ОБГОВОРЮВАЛИ:
Акт вандалізму, вчинений невідомими зловмисниками (невідомим зловмисником) на об’єкті 286, що у квадраті 140, в ніч з п’ятого на дев’яте [«дев’яте» було акуратно й подвійно перекреслене, а над ним було написано «шосте»] шосте грудня [рік, на відміну від дня та місяця, було вказано цифрами] року.
2. УХВАЛИЛИ:
Встановити особливий контроль за об’єктом, з метою чого звернутися до компетентних органів, які нас бережуть, з проханням про посилене патрулювання зазначеного об’єкта. [Слова «які нас бережуть» було затерто, проте їх усе одно можна було відчитати; не зрозуміло, затерли
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чарівний світ, Тимофій Гаврилов», після закриття браузера.