Читати книгу - "Замок"

– Ти була на кухні? – запитав він.

– Ні, у себе в кімнаті, – відповіла вона.

– Ти могла б узяти мене з собою, – зауважив К. – Ходімо туди, і я поїм сидячи.

– Я принесу тобі крісло, – сказала Фріда і зробила крок назад.

– Дякую, – зупинив її К. – Я не піду донизу, та й крісла не потрібно.

К. стримав Фріду, вхопивши за руку, вона стояла мовчки з низько опущеною головою і вперто кусала губу.

– Ну так, справді, він унизу, – сказала вона. – А чого ти чекав? Він лежить у моєму ліжку, застудився на вулиці і тепер хворий, він майже нічого не їв. Загалом усе це твоя провина; якби ти не прогнав помічників і не ходив назирці за тими людьми, ми могли б зараз спокійно сидіти собі в школі. Але ти зруйнував наше щастя. Думаєш, Єремія наважився б коли-небудь викрасти мене, поки був на службі? Тоді ти нічогісінько не розумієш у тутешніх порядках. Він хотів до мене, мучився, бігав за мною, але це була тільки гра, як бавиться голодний пес, не наважуючись стрибнути на стіл. Так само і я. Мене тягнуло до нього, він був моїм другом дитинства, – ми бавилися разом на схилі Замкової гори, це були щасливі часи, ти ж ніколи не питав мене про минуле. Але все це не мало значення, поки Єремію стримувала служба, а мене обов'язки твоєї майбутньої дружини. А ти вигнав помічників і ще й пишався цим, ніби зробив щось для мене; хоча в певному розумінні так воно й було. З Артуром ти зміг тимчасово досягнути успіху, він дуже вразливий і не настільки пристрасний. Зате Єремія не зважає ні на які перешкоди. А крім того, ти майже знищив Артура ударом кулака посеред ночі, – той удар теж зруйнував наше щастя, – помічник утік до Замку, щоб скаржитися, і навіть якщо він незабаром повернеться, зараз його немає. Та Єремія залишився. На службі він боїться кожного погляду господаря, але поза службою він безстрашний. Прийшов і взяв мене. Ти покинув мене, а він, мій старий друг, був поряд, і я не змогла стриматися. Я не замкнула шкільні ворота, а він скористався цим, потім розбив вікно і витягнув мене назовні. Ми втекли сюди, господар поважає його, а мешканці щасливі мати такого коридорного, тож нас узяли на роботу. Не він живе в мене, ми просто маємо спільну кімнату.

– Попри все я не шкодую, що прогнав помічників, – сказав К. – Якщо все було так, як ти описуєш, і твоя вірність пояснювалася тільки службовими обов'язками помічників, тоді добре, що все закінчилося. Сімейне щастя поміж двома дикими звірами, які стримуються тільки зі страху перед нагайкою, – невелика втрата. У такому випадку я вдячний сім'ї, що мимоволі розлучила нас.

Вони мовчали і продовжували ходити поряд туди-сюди, важко було сказати, хто першим робив крок. Фріда, здавалося, нервується через те, що К. більше не тримає її попід руку.

– Отже, все з'ясовано[14], – продовжив К. – Тепер ми можемо попрощатися, ти підеш до свого Єремїї, який застудився, мабуть, ще в шкільному саду і якого ти, з огляду на його стан, уже надто довго залишаєш самого. А я повернуся до школи сам-один, або, оскільки самому мені там немає чого робити, піду куди-небудь в інше місце, де мені дадуть притулок. І якщо я зволікаю з цим, то лише з тої простої причини, що трохи сумніваюся в правдивості твоїх слів. У мене склалося цілком протилежне враження про Єремію. Поки він був на службі, то бігав за тобою, і не думаю, що довго стримувався б від того, аби колись накинутися на тебе. Але тепер він вважає, що покинув службу, і ситуація змінилася. Пробач, але я пояснюю собі це наступним чином: відтоді, як ти перестала бути нареченою його пана, ти вже не така приваблива для нього, як раніше. Можливо, ти й подруга його дитинства, але мені здається, що він не надто багато уваги приділяє таким речам, хоча я й знаю його лише з однієї коротенької розмови сьогодні вночі. Я не розумію, чому ти вважаєш його пристрасною натурою. Його спосіб мислення здається мені дуже холодним. Він отримав щодо мене якесь таємне розпорядження Ґалатера, що, мабуть, не свідчить на мою користь, і тепер намагається виконати його, демонструючи неймовірну старанність, але тут усі так ставляться до служби. У межах цього розпорядження був і наказ знищити наші стосунки. Він намагався досягнути цього різними способами, одним із яких була спроба спокусити тебе, іншим, – і тут йому допомагала господиня, – були вигадки про мою зраду. Його спроби виявилися успішними, допомогла і атмосфера, яка його оточує, пов'язана зі спогадами про Кламма. І хоча посаду він утратив, мабуть, це трапилося вже тоді, коли ця посада не була йому більше потрібна, тепер він пожинає плоди своєї праці і викрадає тебе через вікно, на цьому його місію виконано. Таке службове завзяття виснажило його, і він хотів би опинитися на місці Артура, який зовсім не скаржиться, а навпаки, отримує похвали й нові завдання. Але хтось мусить залишитися, щоб стежити за подальшим розвитком подій. Тому займатися тобою – це для нього дещо обтяжливий обов'язок. Тут немає і сліду від кохання, він сам мені в цьому зізнався. Звичайно, ти для нього хороша партія як колишня коханка Кламма, йому також приємно звити гніздечко у твоїй кімнаті і почуватися в ролі такого собі маленького Кламма. Але це все, ти сама нічого для нього не означаєш, і він вважає тебе тільки обтяжливим наслідком виконаного завдання. Саме тому він і прилаштував тебе тут, а сам залишився тільки тимчасово, поки не надійдуть нові накази із Замку і ти не вилікуєш його застуду.

– Ти намовляєш на нього! – сказала Фріда й стукнула своїми маленькими кулачками.

– Намовляю? – здивувався К. – Ні, я зовсім не збирався його обмовляти. Хоча, мабуть, я несправедливий до нього, таке можливо. Усе, що я сказав, – це не зовсім очевидні речі, їх можна потрактувати й інакше. Але намовляти? Щоб зводити наклеп, потрібно мати якусь мету, наприклад боротися з ним за твоє кохання. Якби це було необхідно й обмова могла б допомогти, я, безумовно, скористався б цим засобом. І ніхто не міг би мене засуджувати, бо він, завдяки тому, хто його найняв,