Читати книгу - "Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich "

Джеймс з сумом кивнув: "Розумію, про що ви говорите. Талса змінилася, і не в кращий бік. Тих, хто готовий боротися з темрявою, що поглинула все навколо, стає все менше. Люди налякані, а в поліції не вистачає ресурсів, щоб впоратися з цим. Ситуація стає неконтрольованою, і здається, що ми щодня втрачаємо позиції."

Його голос звучав приглушено, ніби кожне слово несло на собі вагу тисячі невдач, що накопичилися за роки боротьби зі злом у рідному місті. Джейкоб, трохи похмурий і зосереджений, почав свою розповідь:

"Коли я повернувся до Талси, я помітив щось дивне. Спочатку це були лише символи секвої, які з’являлися в різних куточках міста. Важко було їх не помітити, особливо коли вони почали з’являтися навіть біля мого дому. Вони не виглядали випадковими чи проявом мистецтва — це були знаки, схожі на попередження або мітки для когось. Моя цікавість зросла, і я вирішив дослідити ці символи. Виявилося, що в деяких парках міста відбуваються таємничі зібрання. Одного вечора я вирішив підійти ближче, щоб побачити все на власні очі."

Він зробив паузу, згадуючи той момент.

"Я спостерігав за цим здалеку, намагаючись залишитися непомітним. Вони збиралися в глибині парку, де світло ледь видно. Я бачив лише силуети людей, їхні тіні, що рухалися навколо. Було щось незвичайне в тому, як вони трималися разом, у їхніх діях, ніби виконували якийсь ритуал. Я спробував підійти ближче, але вони, здається, відчули мою присутність. Я вирішив відійти, щоб не привертати увагу."

Джейкоб зітхнув, опустивши погляд.

"Але це не єдине, що мене турбує. Люди починають зникати. Я розмовляв з Алісою, і вона підтвердила, що багато з тих, хто зник, повертаються, але вони вже не такі, як раніше. Вечорами місто стало ніби завмирати, наче всі бояться вийти на вулицю. Ніхто не говорить про це відкрито, але страх і підозри відчуваються в повітрі. Це вже не та Талса, яку я знав. Щось темне проникло сюди."

Його голос став глибшим, а погляд більш зосередженим. Він усвідомлював, що ситуація серйозна, і йому було важливо донести до Джеймса всю вагу того, що відбувається. Джейкоб продовжив свою розповідь, зосереджуючи увагу на деталях, які його ще більше непокоїли:

"Тієї ночі, коли я був у парку, я помітив фургон кур'єрської служби. Спочатку я не звернув на це уваги — адже в місті багато таких фургонів. Але згодом я почав помічати його знову і знову в різних місцях. Вони здавалося випадковими, поки я не побачив його біля одного кафе, куди я часто заходжу."

Джейкоб трохи нахилився вперед, його голос став серйознішим:

"Я помітив офіціантку, яка раніше завжди була привітною, але в останні дні поводилася дуже дивно. Вона виглядала відстороненою, наче під впливом чогось. І саме тоді до неї підійшов водій того самого фургона. Вони швидко обмінялися словами, і він передав їй якийсь пакет. Після цього її поведінка стала ще більш незвичною. Вона виглядала наляканою, наче усвідомлювала, що щось пішло не так, але не могла нічого змінити."

Джейкоб зробив паузу, щоб Джеймс міг усвідомити всю серйозність ситуації, і продовжив:

"Я не можу точно сказати, що відбувається, але цей фургон — це не просто випадковий транспорт. Він пов'язаний з чимось більшим і небезпечнішим. І водій теж не звичайний кур'єр. За цими на перший погляд звичайними подіями ховається щось темне."

Джейкоб, обережно підбираючи слова, продовжив:

"Мені вдалося знайти деяку інформацію про власника цього фургона. Його звуть Тревіс Уокер, але це ім'я виглядає так, ніби його просто вставили в усі можливі бази даних. Перші згадки про нього з'явилися лише два роки тому. Немає жодних документів, банківських рахунків, покупок чи будь-яких інших слідів його існування до цього часу. Це так, ніби він з'явився з нізвідки, якби його створили штучно."

Джейкоб відчув, як повітря в кімнаті стало важчим, коли продовжив:

"Таке часто роблять, щоб змінити особу — або кримінальники, або за програмою захисту свідків. Але, здається, це більше схоже на перше. Всі сліди Тревіса ведуть до одного — його існування, його історія була штучно створена кимось із дуже великими зв’язками або геніальним хакером. Людина, яка змогла додати його в усі державні бази даних, не привертаючи уваги, повинна бути надзвичайно впливовою або дуже небезпечною. Такі послуги коштують чималих грошей."

Джейкоб вдихнув глибше, намагаючись приборкати наростаючу тривогу:

"Тревіс Уокер з'являється щоранку на закинутому складі на об'їзній дорозі. Потім він їде за різними адресами, наче справді виконує роль кур'єра. Але це лише фасад. Його пересування, його місця відвідувань — все це виглядає підозріло. Переписка в його телефоні зашифрована настільки сильно, що навіть найкращі спеціалісти не змогли її розкрити."

Джеймс уважно слухав, і коли Джейкоб закінчив, запитав з ноткою підозри в голосі:

"Звідки ти взяв цю інформацію, Джейкобе? Це звучить так, ніби ти натрапив на щось дуже серйозне."

Джейкоб на мить замислився, але відповів впевнено:

"Я не можу розкрити своє джерело, Джеймсе. Але повір, воно більш ніж надійне. Людина, яка допомогла мені отримати цю інформацію, знає свою справу і ризикувала багатьма речами, щоб ми могли дізнатися правду." Джейкоб глянув Джеймсу в очі, його погляд був серйозним і рішучим: