Читати книгу - "Таємниці, що зламали нас, Горова Ольга"

Його правда десь за межею мого знання…

— Три години ночі? Ти серйозно, Слава? — я повільно простягнула руку та торкнулася сенсорної кнопки на лампі.

 Мій голос прозвучав хрипко та неочікувано вагомо у тиші квартири. Сама не очікувала, що вийде так.

 Він скинув голову та глянув на мене. Важкий, пильний погляд немов пронизав простір між нами.

 — Чого ти не спиш, Алісо? — запитав нарешті коханий.

  Різко, уривчасто. Крижаним, чужим тоном.

  Мій рідний чоловік, який… Що ж, тут варто віддати йому належне, з усіх сил намагався максимально тихо потрапити у квартиру, нині завмер на порозі, примружившись від раптового спалаху світла. І все ще дивився прямо на мене.

 А я не могла розібрати його думок у тому погляді. І чомусь крижані сироти під одягом відчула — ніби незнайомець навпроти завмер. Як чужа людина ворожим, темним поглядом зміряла.

 Горло перекрило неочікуваним страхом.

 З чого? Ніколи в життя не боялася Слави. А ми вже пʼять років одружені. І його кохаю! Навіть зараз, коли на потилиці холодний піт виступив та в голові бісова купа запитань вибухнула!

 Та в цей момент Слава примружив очі й тяжко провів долонею по обличчю, немов розтираючи шкіру, мʼязи. Від цього жесту просто бриніло втомою! А ще він немов стер цим той вираз, що мене налякав тільки-но. Стряхнув з себе всю ворожість чи пересторогу, бог його зна. От тільки втома, що неначе притисла його плечі, нікуди не поділася.

— Не могла заснути. Тебе нема й нема, — обхопила себе за плечі, розтираючи шкіру. — Чому ти так кожен день тепер “затримуєшся”? — наважилася запитати нарешті.

 Дідько! Не хотіла, щоб він мій страх відчув. Дурня якась! Проте й стряхнути то з себе остаточно не виходило. А ще… це питання вже кілька тижнів зріло. Якщо не місяців.

— Роботи багато зараз. Деякі проблеми, які не змогли вчасно передбачити. Тепер вигрібаємо. Сама знаєш, як воно буває, — хмикнув Слава та, кинувши ключі на комод, підійшов до шафки, де у нас був мінібар. Достав коньяк та плеснув собі.

 Зовсім трохи, буквально на дно, але… Як часто він це робить тепер?

 Кожного разу, коли ось так пізно вертається, а я сплю через препарати, що мені призначили? Сьогодні спеціально ті не приймала, не могла вже ради дати своїм сумнівам та підозрам! А Слава тільки відмахувався від всіх запитань.

 Як от і зараз — він наче й відповідав. Але робив то так неохоче! І нічого ж конкретного при тому не казав! Жодної чіткої відповіді. А я ж дійсно могла зрозуміти!

— Що за проблеми, коханий? Я ж можу знову вийти на  роботу, ну відсунемо поки плани з дітьми, допоможу тобі, — не коментуючи алкоголь, наблизилася, збираючись його обійняти.

— НІ! 

 Він це коротке слово просто рубанув!

 Воно гримнуло між нами в тихій, нічній атмосфері кімнати, і немов зависло, пульсуючи наказом.

 Я ж отетеріла, вирячившись на чоловіка. І знову відчула холодний присмак страху у горлі. А ще — посмак підозри. Гіркий, немов попіл.

 Що саме коханий чоловік тепер приховує від мене в офісі де ми ще донедавна працювали разом? Або ж кого?..

 Він побачив мій шок. Стиснув щелепи, хруснув суглобами на руках та одним махом випив той чортів коньяк.

— Нема вже куди відсувати. Ти маєш знизити стрес та напругу, хіба сама не памʼятаєш, що лікарі в один голос стверджували? — крізь зуби видихнув Слава, явно намагаючись опанувати власний гнів.

 От тільки я геть не розуміла, з чого той спалахнув.

— Інакше нам про вагітність годі й мріяти, — гиркнув чоловік, відставивши стакан так різко, що той дзенькнув. — Скільки років ми вже пробуємо?

__________

Любі мої, вітаю вас на початку цієї історії! Дякую за вашу цікавість!❤️

І дуууже чекаю на ваші емоції, коментарі та теорії! Це дуже підтримує автора та  стимулює натхнення ;-)❤️

Ще раз зверну увагу, що ця новела --- лише ПЕРЕДМОВА перед основним романом, який ми скоро почнемо.

На нас чекають напружені, може навіть, трохи містичні збіги, детективні загадки, небезпеки та палка, шалена історії кохання! Тож --- починаймо! 

 І вночі буде ще  частинка ;-) ❤️