Читати книгу - "Лялька"

На фотографії, яка лежала в неї на колінах, були зображені знайомі імена, вишкрябані на нерівній поверхні, темні літери, наче від диму, чорні, назавжди випалені на полотні старої будівлі.

— Мені шкода, — м’яко сказав Едмундс.

Бакстер похитала головою і кинула папку на стіл.

— Ти помиляєшся. Тоді він був хворий… Він не міг.. Він…

Вона знала, що брехала сама собі. Вона відчувала, що все те, що коли-небудь знала, було неправдою. Та й зрештою, якщо вона була такою наївною, щоб повірити Вульфу, під впливом яких ще ілюзій вона жила? Чоловік, чиї сподівання вона прагнула виправдати, кого намагалася наслідувати, з ким хотіла бути разом, виявився чудовиськом, про яке Едмундс її попереджав.

Бакстер чула передсмертні крики Ґарланда. Відчувала запах спалених останків мера, пам’ятала, як обіймала Чемберса, коли ніхто не бачив, бажаючи йому гарної відпустки.

— Це він, Бакстер. Без сумніву. Мені шкода.

Вона повільно підвела погляд на Едмундса й кивнула. Без сумніву.

Розділ 31

Субота, 12 липня, 2014 [8.36]

— Це був ти? — процідила Ваніта до Фінлі, увірвавшись до конференц-зали.

Вона розвернулася до Сіммонса:

— Чи ти?

Жоден із них і гадки не мав, про що вона запитувала. Ще більше розлючена розгубленими виразами на їхніх обличчях, вона схопила пульт дистанційного управління та почала клацати каналами, аж доки не знайшла Андреа, яка сиділа за своїм новим столом, із «годинником смерті» над головою. Коли на екрані з’явилася сфокусована картинка, Ваніта збільшила гучність.

— …за описом, Ешлі Локлен провів через Дубай Інтернешенал начальник охорони Фахад Ель Мур, — зачитала Андреа.

У сповільненому темпі відтворили короткий запис із мобільного.

— А тут ми можемо чітко побачити, як детектив Вульф і Ешлі Локлен проїжджають через Перший термінал аеропорту Ґлазґо.

— Ми все це знаємо, — сказав Фінлі.

— Зачекай, — випалила Ваніта.

На екрані знову з’явилася Андреа.

— Із джерела, близького до розслідування, нам стало достеменно відомо, що місіс Локлен була свідком у судовому слуханні «Палія» і пов’язана з іншими жертвами вбивств «Ляльки». Також цей інформатор підтвердив причетність детектива Вульфа до операції з вивезення Ешлі Локлен із країни.

— Розумна дівчинка, — посміхнувся Фінлі.

— Перепрошую? — фиркнула Ваніта.

— Емілі. Вона не розповіла нічого важливого, але досить для того, щоб довести, що саме ця Ешлі Локлен і є ціллю вбивці. Тепер йому немає сенсу здійснювати ще один замах на маленьку дівчинку чи будь-яку іншу Ешлі Локлен. Вона розповіла світові лише те, що вбивця впіймає облизня.

— Вона розповіла світу лише те, що міська поліція Лондона така безнадійна, що в цієї жінки шанси вижити значно вищі, якщо вона буде сама по собі, аніж якщо дозволить нам захистити її, — сказала Ваніта.

— Вона рятувала життя.

— Але якою ціною?

У кабінеті Ваніти задзвонив телефон. Вона вилаялася, а потім вийшла, покликавши Сіммонса за собою, ніби пса. Сіммонс вагався і глянув Фінлі у вічі.

— Терренсе! — знову вигукнула вона, і Фінлі з відразою спостерігав, як той заквапився за нею.

— Підлабузництво перед начальством, — пробурмотів він собі під ніс.

Едмундс відійшов убік, пропускаючи Сіммонса, а потім зайшов до конференц-зали. Він мовчки розпакував свою сумку, не виявляючи жодного інтересу до випуску новин, оскільки вже повністю обговорив це питання з Бакстер.

— То виходить, це Вульф? — запитав Фінлі.

Едмундс похмуро кивнув і запропонував йому переглянути папку, яку щойно дістав із сумки, однак Фінлі відмовився.

— Я вірю тобі, — сказав він, а потім знову перемкнув увагу на телевізор.

— Якщо дозволите, а ви не дуже-то і здивовані, — сказав Едмундс.

— Коли ти так довго в цьому, як я, то перестаєш чому-небудь дивуватися. Це просто засмучує тебе. Якщо я чогось і навчився, так це того, що коли ти штовхаєш когось уперед, зрештою, він почне штовхатися у відповідь.

— Ви не намагатиметеся виправдати дії Вульфа?

— Звісно ж, ні. Але за всі ці роки я бачив так багато «хороших» людей, у тому чи іншому значенні, які робили жахливі речі один із одним: чоловіки душили невірних дружин, брати захищали сестер від ображених хлопців, що зрештою-таки зрозумів…

— Зрозумів, що?

— Що не існує «хороших» людей. Є лише ті, кого ще не притиснули так сильно, і ті, хто це пережив.

— Із ваших слів не схоже, щоб ви хотіли, щоб Вульфа впіймали.

— Ми мусимо. Дехто з цих людей не заслуговував того, що з ними трапилося.

— І на вашу думку, дехто-таки заслуговував?

— Ага, дехто, так. Не переймайся, хлопче. Я хочу впіймати його більше за тебе, тому що більше за будь-кого з вас не хочу, щоб йому зашкодили.

Едмундс дуже здивувався, коли до конференц-зали повернулися спантеличені Ваніта та Сіммонс і зайняли свої місця. Він передав кожному з них портрет вбивці, який же сам і склав.

— У нас збігає час, — сказав він, — тож я зібрав докупи все, що нам відомо про вбивцю, додавши певні обґрунтовані припущення, щоб звузити пошук: чоловік зростом від шести футів до шести футів і чотирьох дюймів, одинадцятий розмір взуття, стандартна армійська підготовка, солдат або був ним. Дуже розумний і постійно випробовує свій розум, щоб потішити власне еgо. Емоційно відчужений, не цінує людського життя, схильний кидати виклики та хоче, щоб його випробовували. Йому нудно, тож, імовірніше за все, він уже не солдат. Уся ця вистава свідчить про те, що він насолоджується тим, що відбувається. Він може бути одинаком, невдахою, неодруженим, мати постійне житло. Зважаючи на лондонські ціни, ставлю на квартиру-студію в не найкращому районі.

Люди, які йдуть в армію лише тому, що їм подобається вбивати, схильні ставати відомими, і їх звільняють без відзнак після того, як вони зроблять щось жахливе, або їх запідозрять у цьому. Оскільки його відбитків у системі немає, його, вочевидь, лише запідозрили в чомусь, хоча ми все одно не можемо виключати поранених.

— Дуже багато здогадок, — сказав Сіммонс.

— Обґрунтованих здогадок, і з цього можна почати, — без докорів сумління промовив Едмундс. — Нам потрібно скласти перелік тих, хто підходить під опис і кого звільнили зі служби перед першою архівною справою у 2008 році.

— І знову чудова робота, детективе, — сказала Ваніта.

— З вашого дозволу, я б хотів продовжити працювати з