Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

На її щастя, договір знайшовся саме там, де вона розраховувала його знайти. Ще жоден документ Поліна не читала з такою швидкістю, але при цьому дуже уважно. Перша частина залишилася у первісному вигляді. Пункт за пунктом перераховувалися обов'язки дружини, які можна було звести до двох фраз — завагітніти і народити, а далі сидіти собі тихенько і не показуватися. Значить, Поліні не вдалося виторгувати жодних поблажок? Чи вона навіть не намагалася?

Друга частина договору була дещо змінена. З'явилися нові пункти. У обов'язки Тайлеру ставилося регулярно виділяти пристойні суми на утримання Глорі до її заміжжя, причому окремо зазначалося, що робити це він має незалежно від того, що буде з його дружиною. Тобто навіть у разі смерті Елайзи Глорі буде забезпечена. Більше того, у разі її передчасної смерті родовий замок батька сестер перейде у власність Гларієти.

Хороші пункти, правильні! Молодчинка ти, Поліно! Хоч у чомусь дотиснула Тайлера. Тепер йому доведеться забезпечувати Глорі. Дівчинка ні в чому не знатиме потреби, їй буде де жити, що б не сталося. Одне лише бентежило Полю — дивні формулювання. Вона була впевнена, що сама наполягла на таких. Навряд чи до них доклав руку Тайлер. Але чому слова звучали так, ніби Поліна побоювалася за своє життя? Адже це неспроста? Полі погрожували? Чи у цих формулюваннях прихований інший зміст? Може, навпаки, вони є частиною її хитрого плану? Може, Поліна вигадала, як зникнути звідси і повернутися додому. Але перед тим як зникнути, їй потрібно було зробити так, щоб Глорі нічого не потребувала.

Голова пухла від думок. Поля знесилено опустилася у крісло. Потрібно все згадати! Але як?!

— Пані, лікар просив принести вам зілля бадьорості, — у покої впливла служниця з невеликою склянкою на підносі.

— Дякую, Ріббі, — кивнула Поліна. — Будь ласка, запроси лікаря зайти до мене.

У неї несподівано дозрів який-не-який план дій. Коли на порозі з'явився цілитель, вона звернулася до нього з проханням.

— Крістофе, чи не могли б ви дати мені замість зілля бадьорості снодійне?

— Снодійне? — здивувався лікар.

— Так. Я боюся, що зілля бадьорості хоч і допоможе мені протягом якогось часу не відчувати слабкість, але в результаті ще сильніше виснажить. А от сон відновив би мої сили. Пан Тайлер дозволив мені відпочити протягом години. Якби мені вдалося подрімати, я б змогла спокійно витримати решту вечірніх урочистостей.

— У ваших словах є сенс, — хмикнув лікар.

І за кілька хвилин перед Поліною вже стояв інший флакончик — зі снодійним.

Поля веліла служниці не турбувати її найближчу годину і замкнула двері зсередини. Нехай поки не виходить нічого згадати, зате Поля може перевірити чи повернулася до неї магія. Зараз вона візьме скриньку, вип'є снодійного і спробує заснути. Якщо Ворон розпечатав Поліні магію, як і обіцяв, то скринька спрацює.