Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"

— Хто оштрафував? — здивувалася білявка. У неї в магазинчику працювала дівчинка, якій нещодавно виповнилося двадцять два роки. Та навіть її Аня не карала й точно не штрафувала.

— Ну хазяйка твоя, Зіна Петрівна.

«Невже в цій реальності в мене все-таки немає бізнесу?» — розчаровано скривилася дівчина. Вголос же попросила:

— Котику, не міг би ти відвезти мене на роботу? Я не дуже добре сьогодні почуваюся.

За кілька хвилин вона вже бігла до ванної кімнати, як то кажуть в темпі вальсу, як її увагу привернуло дещо у відображенні дзеркала.

Оголена дівчина стала перед ним як вкопана, розглядаючи темний синець на ключиці розміром з великий палець руки. Інший, що вже набряк і став фіолетовим, знаходився трішки вище ліктя. Повернувшись спиною до дзеркала й дивлячись на себе через плече, вона помітила ще два — на спині та шиї.

Невиразне відчуття страху ковзнуло у неї всередині:

— Максиме, не знаєш звідки вони взялися? — спитала вона чоловіка, повернувшись до кімнати. Та той, вже вдягнений, лиш поспішно відвів погляд й пройшов повз неї до вхідних дверей:

— Не знаю котику, — глухо промовив. — Ти вчора таке виробляла в ресторані. Може десь впала. А-а-а, — додав, доторкнувшись до скроні. — Згадав. Ти ще звалилася з того столу, на якому танцювала.

— Боже, який сором, — прошепотіла білявка. Однак її не покидало відчуття тривоги та близької небезпеки.