Читати книгу - "Нові казки під подушку"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Бабуся забідкалася, підвелася з ліжка і пошкандибала до вітальні, де ми завжди святкуємо...
— Ох! Діти! Коли ж ви все встигли?! — бабуся обійняла маму вдячно, але мама зі здивуванням сказала:
— То не я, мам.
— Звідки ж тоді все це? — чудувалася бабуся. — Я ж прилягла, коли тут ще був такий безлад!..
Усі погляди зупинилися на мені. У мене аж щоки запашіли. Відчуття було таке святкове і піднесене, я почував себе справжнім героєм! Мама мовчки дивилась на мене й світилася від захвату та радості! Тато розглядав стіл, а потім помітив у кутку кімнати облиту узваром скатертину, яку я необачно там залишив.
— Схоже, тут побував якийсь чарівник, — промовив він таємниче.
Я подивився на бабусю і не повірив власним очам. На її старечому зболеному обличчі нарешті сяяла добра й тепла усмішка. Бабуся усміхнулась!!! Але в її очах стояли сльози.
— Бабусю, чому ти плачеш?
— Від радості! — відповіла вона.
Раптом у кімнаті спалахнуло яскраве й святкове світло. Вогники на ялинці ожили, застрибали веселіше, ніж завжди. Ми теж по-доброму заметушилися, кожен шукав собі найзручніше місце. Коли всі усілись, татко сказав: — Бачу, нашому чарівникові забракло дечого для різдвяного столу... Ой, на столі ж тільки шість страв! Але тато дістав свою велику торбу і почав витягувати звідти всілякі смаколики й ласощі. А бабуся раптом про щось згадала, пішла до іншої кімнати й принесла звідтіля пампушки. Чудово! Ялинка, смакота на столі, тато з мамою, усміхнена бабуся — яке щастя! Я за звичкою потягнувся рукою до кишені, де завжди носив свою чарівну паличку. Її там не було. Гм, дивно, бо це був наймагічніший момент у моєму житті. Аж тут бабуся, наче прочитавши мої думки, сказала: — Розумієш, онучку, — і знову так гарно, так щиро всміхнулася, — справжню магію творить не чарівна паличка. Справжню магію творить любов!
Ірина Панчишин від гурту «Патриція»
Так буває на Різдво
У малого ведмежатка
Ані мами, ані татка,
Ані братика й сестрички —
Тільки хатка невеличка.
І коли надходить нічка,
Ведмежатко плаче трішки,
Бо сумна у нього хатка —
Ані мами, ані татка.
За вікном летять сніжинки,
Прикрашаючи ялинки,
І кружляють у танку —
Ліс в пухнастому вінку.
Раптом чує ведмежатко:
Хтось там стукає у хатку.
Може, зайчик, може, мишка?
І мале сповзає з ліжка.
До дверей біжить швиденько.
Хто співає так гарненько?
То хлоп’ята і дівчатка
З колядою біля хатки.
Дітлахи, знай, не дармують —
Вже ведмедика годують.
В них смаколиків торбинка
І красунечка-ялинка.
У торбинці є горішки,
Пампушки і сиру трішки.
Ще й у горщику медок —
Подарунок від бджілок.
А ялинка-веселинка,
Як граційна балеринка,
У святковому вбранні —
Молода на виданні.
Порцелянові свічки
Прикрашають гілочки,
А з вершечка, як годиться,
Сяє золота зірниця.
Що ж, прийшла пора прощатись.
Стало ведмежа питатись:
«Ви мандруєте багато —
Чи стрічали маму й тата?»
Заглядає в темне небо:
«Може, там шукати треба?
Он ведмедиця блукає —
І Велика, і Мала є».
Ні, маленьке ведмежатко,
То не мама і не татко.
То лише далека зірка.
Але бачили у цирку
Ми ведмедиків не раз.
Може, там вони якраз?
І якщо спитати, може,
Нам у цирку допоможуть.
От вони усі разом
Із ведмедиком гуртом
На санчата примостились —
І до міста покотились.
Ось і цирк! Горять вогні.
В залі повно дітлашні!
Друзі в чергу чемно стали,
Щоб потрапити до зали.
Ліхтарі горять яскраві,
Зазвучали труби браві,
Барабани гатять гучно,
Що ж, нікому тут не скучно!
У малят палають лиця,
Геть розширились зіниці.
Ведмежатко каже стиха:
«Чи не буде часом лиха?»
На арені звірям тісно,
Всі вони артисти, звісно.
Поні, тигри, левенята —
Та не видно мами й тата.
Ось мелодія печальна —
Ця історія повчальна.
Оплески звучать розкішно —
Йде Ведмедиця неспішно.
Музика гучніш лунає,
А вона когось шукає.
Наче в танці, ходить плавно,
Дуже вправно, дуже славно,
Та в очах її неспокій —
Ось взялась вона у боки
І поглянула з арени.
Ведмежа — мерщій на сцену.
До ведмедиці гукає:
«Мамочко, я Вас шукаю!
Повертайся разом з татом,
Бо без вас — холодна хата».
Ну їх, ваші заробітки,
Хай веселі будуть дітки!
У різдвяне світле свято
Хай не плачуть оченята.
Хай радіють до нестями,
Й дітлахи, і тата й мами.
Хай дарує Бог тепло
В кожну хатку чи кубло.
Звеселилось ведмежатко:
В рідній хаті — мама й татко.
Мріють, пестять і любують,
Радісно Різдво святкують.
Завітайте до них, друзі, —
Знають їх в усій окрузі.
Тепло й затишно у хаті,
Почастують, чим багаті.
Сяє Зіронька-зірниця.
В теплій хаті гарно спиться.
Коли поруч мама й татко,
Дуже добре ведмежатку.
Тарас Тополя від гурту «Антитіла»
Якщо захотіти...
Святослав повернувся зі школи, як завжди, по обіді. Зазвичай він спершу сідав до столу — бабуся щоразу готувала для улюбленого онука щось смачненьке. Потім брався виконувати домашні завдання, читав параграфи з географії та фізики, складав наплічник до школи на завтра і тоді вже міг займатися своїми справами.
Щоправда, часу на «свої справи» Святославу завжди бракувало. Інколи бабуся просила допомогти їй на кухні; інколи мама ще зранку залишала записку з переліком прохань (повитирати порохи на меблях, купити щось у крамниці, погодувати морську свинку Дульсинею і так далі). Тож зайнятися «своїми справами» Славкові вдавалося хіба що ввечері. Сьогодні витирати порохи хлопцю зовсім не хотілося. Водячи вологою ганчіркою по поличці, він подумав: «Як це все-таки несправедливо! От встаєш зранку і йдеш до школи, там з усіх сил вчишся… Потім вчишся вдома, пишеш рівняння, розв’язуєш задачі, читаєш підручники, декламуєш вірші… І після цього всього навіть хвилинки не залишається! А у мене ж стільки всього важливого!»
«Все важливе» у розумінні Славка — це те, чим він захоплюється. Наприклад, хлопець дуже любив ліпити з пластики різні фігурки. Одного разу зліпив навіть ціле казкове місто — з цирком, трамваєм і парками. У парках стояли фонтани і росли дерева. Власний будиночок Славко зліпив з червоної пластики, а дах змайстрував із дерев’яних зубочисток.
Хлопець полюбляв працювати саме з пластикою, а не з пластиліном. Бо пластику,
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нові казки під подушку», після закриття браузера.