Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

Дівчина закліпала очима. 

- Кохання не завжди має запах троянд, - підмигнула їй, кидаючи кріп. 

Зілля змінило колір та стало червонувато-брунатного кольору. Мої руки за стільки років пам’ятали все на автоматі. Я й не думала, як скучила за цим. 

- Вийшло, - заплескала Лізі. - Воно пахне, - вона принюхалась над червоною каструлею. - Пахне коханням. 

- З кропом, - добавила, дивлячись як кипить ідеально зготоване зілля. - А тепер моє прохання. 

Я навіть не глянула на її реакцію, боялась що втрачу ниточки своєї божевільної ідеї. До аромату кохання я добавила декілька листочків коріандру, потім перемішала та зикип’ятила знову казанок, точніше червону каструлю, потім добавила подрібнену поганку та знову закипятила. Вода почала змінюватись на червону. 

- А що ти робиш? - Лізі весь цей час стояла за моїм плечем. 

- Те що може допомогти мені отримати роботу, - закусила губу, додаючи ще свинячі хвости, які були заховані на поличках. Добре, що дівчина мала відьомські інгредієнти. - Або знести твій будинок. 

Лізі ковтнута грудку слини в горлі. 

- Та жартую, - не відриваючись від підрахунку обертів ополоника промовила я. 

Лізі спостерігала, як я час від часу додавала інгредієнти та відходила від киплячого зілля, щоб вберегти себе від невеличкого вибуху. 

- Готово, - подивилась на сіро буро малинове зілля, іншого підібрати визначення не можна. Адже колір дійсно чудернацький. Воно й не дивно. Я змішала аромат кохання, зілля страху, від якого прокидається емоція тривожного стану, зілля проти обмороження, зілля для перетворення на індика та зілля напруги, завдяки якому можна зняти перенапруження магії. Хоч і останнє зілля доволі слабеньке, але на якийсь час може допомогти.

Я заглянула в список. П’ять зіль вже є, залишилось ще п’ять. 

Наступні зілля поєднувати було не так просто. Я з’єднала ще три простих зілля та залишилось два. 

- Зілля правди та зілля миттєвої карми, - їх змішати теоритично можна. Але якщо ця суміш попаде до рота, то прощавай і тіло і душа і привіт в’язниця. Надіюсь Артур не стане перевіряти на собі ці зілля, хоча…

Я подумки хмикнула змішуючи два зілля. 

Їдучи назад я вже відчувала, як помщусь цьому надокучливому темному. 

Паркуючись краєм вуха почула проникливий звук з правого боку, який в’ївся в мої вуха і я зрозуміла пахне смаженим.

- Заради Хаосу, - зупинилась та вийшла з машини. - Ох, всі демони світу. 

Бабусина старенька машина поцарапала матову іномарку чорного кольору. Лишити номер та потім відшкодувати збитки? Звісно ж ні. Я швидко сіла в машину та відігнала її в інше парко місце. Дякуючи Долі місць було повно. Не обертаючись я закрокувала до підземелля. 

На мене одразу ж розвернулись відьмаки, які старанно готували зілля.  Артур прискіпливо дивився на ту хто так безцеремонно увійшла. 

Піднявши високо голову я відправилась до столу та під здивовані погляди відкрила лист з назвою зіль. 

- Прошу, - дістала три склянки та підняла очі. 

- Всього лиш три? - обдивився кожне зілля Артур. 

- Яке завдання такі й зілля, - смикнула плечиком та продовжила. - Ось в цьому зіллі, - показала я на перше. - Поєднано п’ять перших зіль. А в ось цьому шосте, дев’яте та десяте, - поставила на місце зілля та підняла останнє. 

Зачекала коли погляди будуть прикуті до мене та витримавши паузу промовила:

- Тут поєднання два сильних зілля, які разом не раджу пити, - широко посміхнулась та повернулась до виходу. 

Хаос дав відьмам свою непередбачуваність та не покорність. То чого очікувала академія беручи на роботу відьму? 

Але нажаль Халс відмовився від покровительства над відьмами, надавши перевагу демонам. І тепер ми самі по собі, тому часті неприємні ситуації нам гарантовано. Як от те, що виходячи з аудиторії в підземеллі в мене врізався чоловік, який роздратовано вимовив, ледт увійшовши:

- Хто поцарапав мою машину?

Від автора:

Дорогі читачі рада бачити, що ви залишаєтесь зі мною. 
Візуалізація до розділу: 

Травниця Елізабет.