Читати книгу - "Обурливо жадана, або Спокуса Його Величності, Ольга Обська"

До опівночі залишалося ще близько години, і Глорі сходила на кухню, щоб принести молока та печива.

— Наша служниця Фліса вечорами йде додому, — накриваючи на столик, розповіла Кульбабка. — З нами залишається лише наша гувернантка, пані Рікель. Вона вже поважного віку. Останнім часом дуже здала. Здебільшого спить у своїй кімнаті.

Не дивно, що доглядати дівчат приставили літню даму. Хіба молода амбітна гувернантка погодилася б працювати за копійки? За те, що дівчата були, по суті, залишені самі на себе, теж треба «подякувати» скупердяю-дядечку.

— Не треба казати їй, що в тебе трапився провал у пам'яті. Ні їй, ні Флісі — нікому, — обережно попросила Глорі. — Ми завжди так робили. Ти швидко все згадаєш, ніхто й не помітить. І, головне, пан Тайлер нічого не дізнається. Раптом він передумав би на тобі одружитися і розірвав заручини, якби йому стало відомо про твою хворобу.

— Звісно, ми нікому нічого не скажемо, — заспокоїла Поліна.

Вона спробує якнайшвидше вжитися в роль Елайзи. Їй не вигідно привертати до себе зайву увагу.

Глорі почала розповідати, як вони жили з сестрою, різні побутові дрібниці, і Поліна жадібно вбирала інформацію, звертала увагу на найменші деталі, щоб вибудувати для себе картину світу. Але найбільше зараз її, звичайно, цікавила магічна складова. Адже якщо якось можна повернутися додому, то лише завдяки магії.

— Глорі, якщо я працювала на мага, чи це означає, що в мене є магічні здібності?

Поліна дуже сподівалася, що якщо Елайза мала якийсь дар, то можливо він передався і їй. Але Глорі розчарувала. У їхньому роді магічні здібності не рідкість, проте прокидаються вони не раніше вісімнадцятирічного віку. І щоб від них була хоч якась користь, їх потрібно розвивати. А Елайзі тільки-но виповнилося вісімнадцять. Тому її робота в Ізіаля зовсім не могла бути пов'язана з магією.

— А чим він взагалі займається? Що за відвідувачі до нього приходять? З якими проблемами?

— До нього переважно ходять жінки. Якщо вірити чуткам, він може вирішити майже будь-яку жіночу проблему.

Фахівець із жіночих проблем? У голові промайнула недобра думка про підпільні аборти.

— Які, наприклад?

— Я точно не знаю, але подейкують, у нього можна купити різні зілля: відворотні, приворотні. Зілля, що допомагає визначити невірність чоловіка, чи хто твоя суперниця. А ще, кажуть, він може сприяти тому, щоб… — Глорі несподівано затнулася і густо залилася рум'янцем, — щоб… не відбулося зачаття, — ледве змогла видавити з себе збентежена Кульбабка. — Або, навпаки, допомогти жінці, яка ніяк не може зачати.

Останні слова різали по живому. Світи різні, проблеми ті самі. Скільки Поліна вже бореться за просте жіноче щастя мати дитину. Які тільки методи не перепробувала, яких курсів лікування не пройшла. Скільки нереалізованих надій, гірких розчарувань… У пам'яті підло сплив той день, який Поліна всіма фібрами душі мріяла забути.

…Вона прийшла додому після чергової консультації чергового світила медицини. Спустошена. Виснажена. Розчавлена. Їй знову не сказали нічого обнадійливого.

Взагалі-то, відразу після консультації вона мала їхати не додому, а на вечірку з нагоди дня народження подруги. Віка орендувала катер на всю ніч. Намічалася велика програма із заїздом на пляжний острів, нічне барбекю просто неба і ще багато всього. Але яка вечірка? Які веселощі? Ні настрою, ні сил не було. Думка була одна — прийняти душ і впасти у ліжко. Поліна знала, сліз не буде. Виплакала вже всі. Але їй би хоча б забутися на якийсь час. Завтра новий день, з'явиться і нова надія. Поля впорається. Вона не одна. З нею ж поряд Микита. І нехай поруч він далеко не завжди — відповідальна робота і таке інше, але душею-то він з нею.

Вона машинально скинула босоніжки і раптом помітила його туфлі. Стоять акуратно на взуттєвій полиці. Микита справжній педант. Це Поліна може залишити своє взуття біля порога, а в чоловіка, який би він не був стомлений чи роздратований, будь-яка річ завжди опинялася на строго відведеному їй місці.

Як добре, що сьогодні він зміг вирватися з роботи раніше. Таке буває нечасто. Наче він відчув, що Полі знадобиться підтримка. Навіть настрій трохи піднявся. Вони проведуть тихий сімейний вечір. Замовлять піцу, подивляться якийсь фільм. Як давно вони не мали такої можливості.

Поліна залишила сумочку на полиці. Яка ж вона була розгублена, що не помітила поруч чужу жіночу сумку. Не помітила чужих босоніжок у передпокої. А коли підійшла до ванної, не помітила, що там горить світло.

Поля відчинила двері... а далі все як у страшному сні. Микита та якась дівчина. І як не дивно — біль прийшов пізніше, спочатку — тупий подив. Цього не може бути. Просто не може бути. Поліна дивилася, як дівчина обертається її рушником і входить з ванної кімнати, і не вірила, що все це відбувається насправді…

А потім була розмова з Микитою. Він казав такі страшні речі, що Поля знову не вірила, що це відбувається насправді.

— Я не хотів ось так, — сухі відсторонені слова різали слух. — Не хотів травмувати тебе. Думав спочатку підготувати. Але може навіть краще, що ти все побачила сама. Я довго чекав. Два роки. Два роки — вже достатній термін, щоб зрозуміти, що твоя… е-е-е… хвороба невиліковна. Давай дивитися правді у вічі. В нас не буде дитини. А мені вона потрібна. Мені прямим текстом дали зрозуміти, що якщо я маю намір претендувати на місце заступника голови Лондонського офісу, у мене має бути взірцева сім'я. Так, Поліно, там дивляться і на це. Якщо чоловікові під сорок, у нього мають бути родина та діти. А за рештою параметрів я підходжу ідеально. Я довго йшов до цієї посади, ти ж знаєш. Я не можу її втратити.

І він не втратив. Як пізніше з'ясувалося, Анжела, з якою Поліна застала свого благовірного у ванній, була вже на п'ятому місяці. Так що незабаром Микита обзавівся і взірцевою дружиною і дитиною…