Читати книгу - "Любов дика та прекрасна"

добре освічений, і його юна наречена, що так завзято боролася за свою власну освіту, жадібно слухала його. Графа захоплювали серйозність і розум у такому спокусливому молодому тілі. Однак його турбувало те, що Катріона була необізнана. Вирісши в усамітненні Ґрейгевена, вона майже нічого не знала про життя.

Дівчині було добре з ним, і вона запропонувала графові одружитися в День Святого Валентина. Адам же збирався тихо побратися зі своєю Фіоною після Великодня, хоч уся родина розуміла, що весілля справлятимуть лише для годиться: вони вже жили разом як чоловік і дружина. І Фіона, яка раніше завжди намагалася схуднути, дедалі пухкішала та гладшала, стаючи схожою на вгодовану вершками кішку.

— Вона мало не муркоче, — хихотіла Айліс Хей. — Я сподіваюся, мій Джеймі не гірший за кузенів Патрика й Адама, про яких багато розповідають дівчата.

— Не гірший у чому? — перепитала Кат.

Великі блакитні очі Айліс широко розкрились, а потім вона знову захихотіла.

— О, Кат! Піддражнюєш мене?

— Я не розумію, про що ти говориш, Айліс. Ти сподіваєшся, що Джеймі не гірший за Патрика й Адама в чому?

— У ліжку, пришелепувата! — відповіла роздратована Айліс. — Подейкують, що з парубками з Ґленкірка дівчата божеволіють від захвату! Ніяк не дочекаюся свого весілля в червні!

— Боже, Айліс! Та ти не менша повія, ніж Фіона!

На очі Айліс навернулися сльози, а її біляві локони затремтіли.

— Я, — кузинин голос був сповнений гідності, — така ж незаймана, як і ти, Катріоно Хей! Але на цьому наша схожість закінчується! Я з нетерпінням чекаю своїх ночей у шлюбному ложі й робитиму все можливе, щоб порадувати Джеймі. Ти ж холодна, мов лід. Якщо ти не змінишся, граф шукатиме розради в теплішому ліжку. І хіба можна буде його звинувачувати?

Кат пішла геть від своєї кузини. Відколи вся родина з’їхалася на Різдво, поведінка Ґленкірка була безмежно благочестива. Не повторювалося нічого з тієї ночі перед каміном, коли він збудив у ній незнані почуття, які вона досі гадала, що не здужає опанувати. Катріона хотіла пережити все це знову.

Тієї ночі, одягнена лише в м’яку білизну, вона вибралася зі своєї кімнати й сховалася в ніші біля кімнати графа. Було холодно, і чекати довелося довго. Щойно Патрик з’явився, Катріона вислизнула зі схованки й пішла за ним до його кімнати.

Він озирнувся.

— Кат, моя солодка, що сталося?

Вона здригнулася, і він швидко накинув свою хутряну накидку їй на плечі.

— Кохана, що таке важливе привело тебе до моєї кімнати серед ночі?

Дівчина знітилася. Він підняв її на руки і, притримуючи, посадовив у крісло біля каміна.

— Скажи мені, моя люба.

Вона відповіла низьким голосом:

— Я хочу… я хочу любощів із тобою.

— Ні, дорогенька. Якби я в це вірив, ти за мить опинилася 6 роздягнена в моєму ліжку.

— Будь ласка, Патрику! Я справді хочу! О, мілорде, я просто страшенно дурна! Моя мати намагалася виправити це, але вона навіть слово «любощі» вимовляє надто піднесено й побожно. Айліс же хихикає та радіє славі чоловіків Ґленкірка, а Фіона відкрито спить з Адамом і має з біса пихатий і вдоволений вигляд, і це все не здається анітрохи побожним. Отож… Я не знаю, чого чекати. Будь ласка, покажи мені! Хоч трохи!

— Ну, що ж, гаразд, — промовив він із прихованим сміхом у голосі, — але якщо злякаєшся чи схочеш, щоб я зупинився, не бійся сказати про це.

— Гаразд, Патрику.

У кімнаті стало дуже тихо, було чути лише, як потріскує вогонь. Однією рукою він обіймав наречену, а другою поволі спустив її сорочку з одного боку, оголюючи прегарні округлі перса, світлі, мов слонова кістка, із соском глибокої трояндової барви. Якусь мить він розглядав цю досконалість. Його рука ніжно обхопила її й стиснула. Він відчув легесеньке тремтіння в дівочому тілі й потягнувся пальцем, щоб натерти ту дратівливу рожеву плямку до твердості. Вона тихо зітхнула, і на його губах з’явилась усмішка.

Він нахилився, щоб поцілувати її, і почув, як його плащ упав на підлогу, коли вона обвила руками його шию. Він обережно стягнув сорочку з чудовного дівочого тіла та кинув її на плащ. Патрик гладив її атласну шкіру. Катріона, хоча й тремтіла, але вдоволено бурмотіла та горнулася до нього. Раптом він зупинився, і вона запротестувала:

— Будь ласка, мілорде! Ще! Я не боюся.

Але граф боявся, бо його власне бажання швидко посилювалося. Він розумів, що треба негайно зупинитись, інакше він візьме її просто тут і зараз.

— Кат! Люба! Послухай мене. Я починаю занадто вже хотіти тебе. Якщо я не відішлю тебе від себе зараз, я не здужаю утриматись і заволодію твоїм солодким тілом.

— Будь ласка, мілорде, я теж хочу вас. Візьміть мене зараз!

Якби на її місці була інша, він охоче погодився б, але це була Кат, його незаймана наречена, у якій тільки пробуджувалися радощі любові.

— Ні, любенька. У ранковому світлі все матиме інакший вигляд. Якщо я зараз украду твою цноту, ти згодом зненавидиш мене за це.

Він зітхнув і, натягнувши на неї сорочку назад через голову, відніс наречену до її ліжка та ніжно вкрив ковдрою.

— На добраніч, кохана, — прошепотів він, зачинивши за собою двері.

Кат Хей тихенько лежала в теплому ліжку, дослухаючись до звуків зимової ночі. Вогонь палав, ледве потріскуючи. Ухнула сова — і їй відповів вовк. Тепер вона збагнула, про що говорила мати. Зрозуміла вона й Айліс і відчула якесь співчуття до кузини Фіони. Вона повернулася думками на півгодини назад. Її груди налилися, і дівчина почервоніла. Решту ночі неспокійний сон змінювався для Кат Хей неспокійним безсонням. Її молоде тіло жадало дотику нареченого.

Коли наречені зустрілися вранці, щоб проїхатися верхи, він привітав її так само, як звичайно. Вона наслідувала його приклад, а коли вони опинилися на безпечній відстані від замку, повільно повертаючись до нього, проказала:

— Я не шкодую про те, що сталося минулої ночі.

Її наполегливість викликала в нього усмішку.

— Та немає про що шкодувати, Кат. Ми лише цілувалися й пестили одне одного… Це споконвіку невинна річ для всіх закоханих.

— Я знову прийду до тебе, — сказала вона.

Він захихотів.

— Ти залишатимешся у своєму ліжку, як хороша дівчинка, — наказав він, — або я не відповідаю за свої дії.

Вона закопилила губу.

— Я не залишатимуся без тебе.

Він поглянув на неї й здивувався: вона говорила цілком серйозно. «Боже мій, — подумав він, — вона просто тигриця!» — і суворо мовив:

— Якщо ти мене не послухаєшся, я візьму різку з ліщини й відшмагаю твій гарненький