Читати книгу - "Неідеальна потраплянка, Ліра Куміра"

Розділ 4.2.

Пообідавши, я розляглася на ліжку, взявши в одну руку «Етикет», а в другій залишалася червона стрічка. Замружила очі, не перестаючи посміхатися: милий, який він все ж таки милий. І головне – мій. Адже сам сказав, а точніше написав: «Ваш». Ах… І ці його стрибки від «ви» до «ти» і назад. Схоже, дракон і сам не розумів, як до мене ставитися. Але нічого, я допоможу йому усвідомити моє значення, а для цього мені потрібно вчитися. Я не повинна зганьбити свого чоловіка. Я все ж таки дозволила собі ще кілька хвилин мрійливого марення, а після взялася за повторення вивченого матеріалу, все ж таки ввечері на мене очікує перевірка у Велетня.
За читанням час летів дуже швидко і настав час вечері, після якої і з'явився радник. Чоловік провів мене в ту саму вітальню і почав свій «допит із пристрастю». Це було справжнє катування: коли я помилилася, напевно, раз у десятий, чоловік рикнув, що злякало мене до чортиків і змусило затрястися, немов осиновий лист, а це явно не сприяло виразній відповіді на запитання. Зрозумівши, що налякав мене не на жарт, Ельдар понизив голос і спокійно продовжив опитування. І лише зрідка хмурився, коли я припускалася прикру помилку. Здається, на повторення ми витратили набагато більше години, але вчитель не підганяв, втовкмачуючи мені, здавалося б, великі істини. Так і пройшов ще один день у Хмарному королівстві, яке я власне й не бачила. Після цього я повернулася до себе в кімнату, де на мене чекала Міла:

- У шафі новий одяг для вас, міс Христина, у ванній кімнаті нове приладдя. А на столі дзвіночок, яким ви можете мене викликати у будь-який час, і я відразу прийду до вас, – дівчина застигла в реверансі, опустивши низько голову. Так, з нею буде важко.

- Міла, припини мені кланятися і подивися на мене. Мені потрібна допомога особистості, а не бовванчика, який тільки те і робить, що кланяється. Усвідомила? - Так, я була груба, але як по-іншому позбутися цього безглуздого страху у дівчини?

- Так, міс, - дівчина прошепотіла, проте все ж таки припинила кланятися і дивилася мені у вічі.

- Добре, зовсім інша річ. Дякую за допомогу і можеш бути вільною. Завтра розбуди мене раніше, годині о сьомій. Я хотіла б трохи позайматися перед сніданком та приходом радника.

- Так, міс.

- От і чудово. На добраніч.

- На добраніч, міс.
Дівчина пішла, а я попрямувала до шафи, щоб подивитися на нові вбрання та підібрати собі нічну сорочку. І ура! На полицях шафи я знайшла кілька пар піжам, дуже схожих на моїх дракончиків, відрізнялися вони лише кольором та візерунками. Вибравши одну з них, я застрибнула на ліжко, не забувши прихопити з собою "Етикет". Тепер я буду з ним нерозлучна, поки не вивчу все від кірки до кірки.
Не знаю скільки разів я перечитувала другий розділ, але заснула я з книгою в руках, і вже поринаючи в сон, я побачила смарагдові очі, що дивляться на мене схвально. Це якраз і була та підтримка, яка мені потрібна. Дякую тобі, Смарагдику.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно