Читати книгу - "Книжка для дорослих: Як старшати, але не старіти, Дарка Озерна"

Появі хронічних захворювань і психічних розладів, які приз­водять до передчасної смерті, сприяє таке:

• спосіб життя, в якому багато цукру, алкоголю, нікотину, некерованих емоційних станів, а водночас мало сну, їжі рослинного походження і фізичних навантажень,

• неефективне лікування фуфломіцинами та непотрібними процедурами замість належної терапії за міжнародними протоколами,

• поганий стан довкілля, зокрема забрудненість повітря викидами промислових підприємств і транспорту,

• хронічний стрес і непрогнозованість життя (війна, голод, революції, диктатура),

• професійні ризики (виробництво, де людина мало захищена від шкідливого впливу або з власної волі ігнорує правила безпеки),

• бідність.

У нас — безвиграшне бінго посткомуністичної країни. В компанії Монголії, Лаосу, Єгипту, Гаїті, Туркменістану і Паки­стану Україна очолює світовий рейтинг країн з передчасною смертністю. І з 2010 року в країні спостерігається тенденція до зростання цього показника [18].

Насправді перелік наведених вище причин геть не повний, та й згадані чинники потенційно піддаються змінам. Не можна вплинути, як ви пригадуєте, лише на свою генетику. Решту ж можна коригувати, хоча зовсім не завжди це вдається зробити, а також часто бракує сили на таку спробу. Зауважте, що виправити ці змінні можна на рівні індивідуальному (вир­ватися зі злиднів, знайти роботу з вигіднішими умовами, переїхати, вчасно звертатися по медичну допомогу), а не на національному. Системні зміни з поліпшення добробуту й умов виробництва потребують часу, політичної волі та експертності. З цим наразі сутужно. Лишається якось гальмувати на цьому шляху в пекло у прямому й переносному значеннях, протидіючи негараздам зразковим способом життя. Ну, чи майже зразковим.

Ми маємо складні й несприятливі стартові умови, проте замість того, щоб якось підстелити соломи і завадити власній ранній старості й смерті, часто своїм способом життя підкидаємо хмизу в жар. Згадайте, в нашій колективній свідомості живуть збірні персонажі, які можуть або зранку прибухнуть, або після роботи постійно курять, лежать удома на дивані, або через все переймаються, не знають, як вийти з токсичних стосунків і заїдають своє нещастя.

Я не засуджую. І дуже навіть розумію, чому так — бо для того, щоб підстелити соломки, треба чітко вірити, що життя не мусить бути пекельним та прагнути змін. Натомість на рідних палестинах панує вивчена безпорадність, коли ми не віримо ані в те, що можна щось покращити, ані в існування альтернативи тому, що є. А ще важливо мати сили, аби діяти. І тут ми знову повертаємося до важливості психічного здоров’я, яке й забезпечує нас наснагою для поступу.

Нам лишається мінімізувати ті ризики, на які можна вплинути, і компенсувати негаразди, які вже сталися. Це лейтмотив усієї книги.

Не пощастило з генами та соціоекономічним статусом і довкіллям, то подбайте бодай про спосіб життя та психічне здоров’я. І якщо таки пощастило, то все одно подбайте.

2.2. Жили недовго й нещасливо

Є такий анекдот: «Серденько, так тяжко. Може, все ж розлучимося?.. — Ні, любий. Вдовою взяв, вдовою і залишиш!» Ірена Карпа написала книгу «Як виходити заміж стільки разів, скільки хочеш», а мені на часі писати книгу «Як не залишити жінку молодою та веселою вдовою». Адже в Україні передчасно помирають передусім чоловіки — вдвічі частіше, ніж жінки, та в середньому на 9–12 років раніше. І кожна третя передчасна смерть застає чоловіка в допенсійному віці, тобто в 30–65 років. Чоловіки живуть менше за жінок в більшості країн, проте лише в Україні різниця в тривалості життя така разюча. За даними ВООЗ, є кілька причин гендерних відмінностей в смертності у світі.

• Чоловіки частіше працюють у шкідливих умовах, ніж жінки. У 2010 році у світі від шкоди здоров’ю, завданої роботою, померло 750 тисяч чоловіків, і 102 тисячі жінок.

• «Типова чоловіча поведінка», тобто прагнення відповідати уявленню про справжнього чоловіка, що виявляється як ризиковість і пошук пригод на свою голову (подекуди це призводить до травм чи виливається у шкідливі звички).

• Чоловіки відкладають візит до лікаря, не кажуть на прийомі всієї правди, а отримавши схему лікування, не дотримуються її. В Малаві та ПАР чоловіки частіше заражаються ВІЛ, однак рідше роблять аналізи та приймають антиретровірусну терапію. В Україні чоловіки ігнорують власний високий тиск.

Інші дослідження вказують також на те, що чоловіки, особ­ливо самотні, мають нездоровий підхід до харчування, тобто їдять нерегулярно, віддають перевагу дуже переробленій їжі, як-­от ковбасі й напівфабрикатам, і при цьому споживають мало рослинних продуктів.

Українці середнього віку помирають із тих самих фізіологічних причин, що й європейці, — через ішемічну хворобу серця, цереброваскулярні захворювання, хвороби печінки, зокрема цирози, «легеневе серце», туберкульоз легень і ненавмисні отруєння. Проте в Україні передчасні смерті чоловіків стаються в 5–25 разів частіше, ніж у Європі, а отже, забирають і більше життів[9]. Ніколи не було, і от знову щось в Україні не так, як у світі.

Хочу звернути вашу увагу, що гендер не є чинником, який визначає ранню смертність, — її визначає поширеність певних патернів поведінки чоловіків і жінок. Чоловіки як категорія статистично більше курять, частіше впиваються, більше працюють на шкідливому виробництві, сильніше нехтують здоров’ям, тому середні показники смертності й захворюваності у них гірші. Коли жінки поводяться так само чи працюють в несприятливих для здоров’я умовах, вони теж помирають передчасно. Різниця в середній тривалості життя чоловіків і жінок в Україні настільки разюча, бо жінки так поводяться рідше.

Рання смертність українців — це той випадок, коли перше-­ліпше пояснення буде правильним. Якщо дослідити, яку кількість алкоголю, зокрема самогону і неякісної підробки, споживають представники різних категорій суспільства, а також дізнатися, як це відбувається — багато за раз чи трохи щодня, беручи до уваги статистичні відомості щодо віку, здоров’я і статі, то виявиться, що визначальним чинником в ранній смертності чоловіків є передусім алкоголь [19].

Українські чоловіки також значно більше курять, ніж жінки. У 2017 році цей показник становив 40 % проти 9 %, тобто це різниця в понад чотири рази — і ще один гендерний чинник, що зумовлює таку разючу різницю в тривалості життя. Для порівняння: у Південно-­Східній Азії чоловіки курять вдесятеро більше, ніж жінки, а в Північній Європі, уславленій гендерною рівністю, показники поширеності куріння практично однакові в обох статей — 28 % та 22 % [20].

Чоловіки також частіше стають пасивними курцями на робочих місцях, особливо